Поворот долі - Hevi
Нарешті вихідні і ми зможемо провести трохи часу разом. Усе ніби налагодилося і можна вже видихнути.
Просинаюся Олега поруч як завжди немає. Піднімаюся і прямую на кухню, знаю, що завжди знаходжу йому саме там. Я не помилилася, на всю кімнату запах кави, а Олег стоїть біля плити і щось готує.
- Я можу і звикнути до твоїх сніданків, тобі доведеться для мене готувати кожного дня. Добрий ранок, любий.
- Добрий ранок, кохана. А я і не проти, можу побалувати свою кохану дівчинку. Мені дуже подобається для тебе готувати.
- Взагалі-то завжди кажуть, що це жінка повинна готувати для чоловіка, а не навпаки.
- А ми сучасна пара. Не треба жити стереотипами, у нас рівноправ'я.
- Я не люблю готувати, тому тільки за.
- А от я дуже люблю, мене це заспокоює.
- Що будемо робити сьогодні? Може з'їздимо до Ані з Миколою, провідаємо? Що скажеш?
- Можемо з'їздити, але тільки вечером. Весь день я буду зайнятий. Маю ще дещо вирішити.
- Ти будеш вдома працювати чи кудись поїдеш?
- Вдома не зможу, доведеться поїхати на весь день.
- А можна я з тобою? Так не хочеться весь день одній сидіти.
- Вибач маленька, але тобі мабуть буде краще залишитися вдома, хочеш поїдь до Ані швидше, думаю вам не буде скучно.
- А ти куди?
- Та так, по роботі треба з'їздити в одне місце.
- Зрозуміло.
Настрій одразу пропав, якесь таке враження, що мені чогось не договорюють. Знову якісь таємниці, а здавалося ніби ми уже все вирішили. Може я себе просто накручую? Так все досить, а то і справді щось собі понавигадувала і буду весь день мучитися. Беру телефон і швиденько пишу Ані:
" Привіт. Як справи? Чим сьогодні зайнята? Можна припертися до тебе? А то Олег кудись їде, а я не хочу сидіти весь день одна"
Почекала хвилин десять, але відповіді не було, може вона ще спить? Ну добре, побачить і відпише, але дивно завжди відповідає одразу.
Відчуваю себе одинокою і нікому не потрібною.
Олег ставить передімною сніданок, я натягнуто посміхаюся йому, хоча на душі кішки шкребуть. Ми мовчки снідаємо, а тоді Олег іде збиратися, а я йду хоч посуд помию, щоб якось відволіктися і напевно візьмуся за прибирання.
Олег пішов, а мені так стало сумно і самотньо, ще й Аня не відповідає, от так і почалося моє генеральне прибирання.
До обіду час пролетів навіть не помітила, робота гарно вміє відволікти. В обід нарешті про мене згадала Аня і відписала:
" Привіт . Я трохи зайнята сьогодні, давай може вечером зустрінемося."
" І чим це ти така зайнята? Тобі не можна нічого робити, ти вагітна, пам'ятаєш? Микола куди дивиться?"
" Добре, пізніше напишу, треба бігти."
Нічого не розумію, що з ними відбувається, нікому немає діла до мене, так обідно стає. Навіть найкраща подруга і та зайнята, ну так я розумію у неї тепер сім'я, готується стати мамою, куди тут до мене. Ну і добре, а я тоді зможу доприбирати.
Написала Олегу, може приготувати, щось і йому на вечерю, побалувати, не тільки він мене, хочеться і йому зробити приємно:
" Коли будеш вдома? Хочу тобі приготувати щось смачненьке"
" Коли буду не знаю, нічого не потрібно."
Так якось сухо відповів, ніби чужі люди, просто знайомі. Ні цілую, ні люблю. Що за день сьогодні? Ну і добре, не хочеш як хочеш, я тоді зараз доприбираю і в душ, а тоді здавалюся спати. Та ну вас, не піду сьогодні нікуди. Я обідилась.
Прибрала все, сходила в душ, підсушила волосся, вділа піжаму і тільки захотіла йти спати як задзвонив телефон, на вулиці вже було темно і я подумала, що це Олег , вхопила телефон, справді Олег, настрій трохи піднявся, але не надовго:
- Доброго вечора, ви наречена Олега Дмитровича?
Незнайомий голос мене просто прикував до місця. Якесь жахливе передчуття стиснуло мої серце.
- Добрий вечір. А ви хто? Де Олег?
- Вам потрібно приїхати , я вам зараз скину геолокацію, не хвилюйтеся, все добре, але не баріться.
- Що з Олегом?
- Приїдете все дізнаєтесь.
Дзвінок перервався і через хвилину прийшло повідомлення з адресою куди мені потрібно було їхати...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
