Правда про справу Гаррі Квеберта - Жоель Діккер

— «Монте-карло»?

— Так.

Два полісмени обнишпорили автомобіль. Не знайшли нічого підозрілого, і Пратт дозволив Гаррі їхати. Лише сказав мимохідь: «Попрошу вас не виїздити за межі округу. Просто засторога, не більше». По радіо весь час передавали прикмети Ноли:

Дівчина, біла, зріст 5 футів 2 дюйми, вага 100 фунтів, волосся довге, світле, очі зелені, вбрана у червону сукню, на шиї золотий ланцюжок із написом «НОЛА».

У Гусячій бухті її не було. Ні на пляжі, ні на терасі, ні в домі. Ніде. Він гукав її, йому було начхати, що хтось почує.

Ошаліло гасав берегом. Шукав лист, записку. Нічогісінько. Його охопила паніка. Нащо ж вона втекла з дому, якщо не прийшла до нього?

Не знаючи, що робити, він подався до «Кларксу». Там він дізнався, що Дебора Купер бачила закривавлену Нолу, а потім бабусю вбили. Він не міг повірити. Що сталося? Нащо він погодився, щоб вона добиралася до нього сама? Їм треба було зустрітися в Аврорі. Дійшов до будиночка Келлерґанів, оточеного поліційними авто, і встряв у балачки роззяв, намагаючись бодай щось зрозуміти. Десь опівдні повернувся до Гусячої бухти, сів із біноклем на терасі й узявся годувати хлібом чайок. І чекав. Вона просто заблукала, незабаром вона прийде. Авжеж, вона прийде. У бінокль він оглядав берег. Чекав, аж поки споночіло.

13. Буря

— Книги, любий мій Маркусе, небезпечні тим, що ви можете втратити контроль над ними. Видати книжку означає, що написане на самоті раптом вислизає у вас із рук і розчиняється в публічному просторі. Це дуже небезпечна мить: ви весь час маєте пантрувати. Недопильнувавши власної книжки, матимете катастрофу.

Із центральних часописів Східного узбережжя від 10 липня 2008 року

«Нью-Йорк Таймс»:

«Маркус Ґольдман готується підняти завісу над справою Гаррі Квеберта»

Останнім часом у літературних колах ширяться чутки, що Маркус Ґольдман готує книжку про Гаррі Квеберта. Цей поголос підтверджують декілька сторінок рукопису; що вчора вранці опинилися в руках журналістів. У книжці йдеться про ретельне розслідування Маркуса Ґольдмана подій літа 1975-го, що призвели до вбивства п'ятнадцятирічної Ноли Келлерґан: тіло дівчинки, зниклої 30 серпня 1975 року, було виявлено в саду Гаррі Квеберта, неподалік від Аврори, 12 червня 2008-го.

Права на видання придбало за мільйон доларів велике нью-йоркське видавництво «Шмід і Гансон». Його генеральний директор Рой Барнаскі відмовився від коментарів, проте повідомив, що вихід книжки з назвою «Справа Гаррі Квеберта» планується восени.

«Конкорд Джеральд»:

«Маркус Ґольдман викриває»

[…] М. Ґольдман, близький друг Гаррі Квеберта, в якого він навчався в університеті, розповідає про нещодавні події в Аврорі. Свою розповідь письменник починає з моменту, коли виявив зв'язок Квеберта з юною Нолою Келлерґан, якій тоді було п'ятнадцять років.

„Навесні 2008-го, десь рік по тому, як я став новою зіркою американської літератури, відбулася подія, що я вирішив поховати її в глибинах пам'яті: з'ясувалося, мій університетський викладач, шістдесятисемирічний Гаррі Квеберт, один із найвідоміших письменників Америки, у тридцять чотири роки мав любовний зв'язок із п'ятнадцятирічним дівчам. То було влітку 1975-го“.

«Вашингтон Пост»:

«Сенсація Маркуса Ґольдмана»

[…] Ґольдмана в його розслідуванні на кожному кроці чекали відкриття. Зокрема, він пише, що Нола Келлерґан була зіпсованою дівчинкою, що вдома з неї знущалися: її били і катували, імітуючи утоплення. Дружба і близькість із Гаррі Квебертом дали їй незнану доти впевненість у собі та змогу мріяти про краще життя.

«Бостон Ґлоуб»:

«Скандальне життя юної Ноли Келлерґан»

Маркус Ґольдман подає