Безмірна залежність - Лола Астра

«Кохана, ти вже й ялинку прикрасила? Моя ж ти Снігуронька, а я твій Дід Мороз».

Тут я вже не змогла більше спати, і до самого дзвінка будильника слухала його голос, а потім написала:

«Яке ж щастя прокидатися під твій голос. Ти справжній чоловік, тому буду цілувати тільки тебе».

Відповіді в цей день я вже не очікувала, але коли прийшла на роботу, то виявила її:

«Я справжнісінький, так що бережися».

«Я тебе не боюся», — відповіла я, і на сьогодні це було все, що ми сказали одне одному.

«Яка ти смілива у мене! Не очікував», — написав Ілля о десятій ранку і надіслав фото: він стояв біля великої ялинки, на якій висіли жовто-блакитні іграшки під прапор України. Це було дуже зворушливо з його боку. Я була просто в захваті.

«Яка красива ялинка й який цікавий чоловік стоїть поруч з нею. Мені здається, він мені ідеально підходить».

Мені було спокійно в ці дні. Подобалася наша різниця в часі, яка становила три години, і те, що повідомлення я отримувала вранці, а не ввечері, і що не потрібно мучитися в очікуванні. Коли Ілля був у Німеччині, все було навпаки, а зараз, якщо він не писав мені до обіду, то і ввечері можна було не чекати звісток. Так було легше. Тому, відповівши йому, я могла спокійно присвятити залишок дня роботі.

Цього дня мені довелося чекати трохи довше звичного, Ілля написав тільки після другої години дня. Точніше, він надіслав своє фото з написом «Ти моя маленька дівчинка». На фото на ньому знову були подаровані мною браслетики. Ілля мене явно балував своєю увагою.

У відповідь я надіслала йому своє фото з підписом «Ти мій великий хлопчик».

Більше на зв'язок він цього дня не виходив, у мережі не з'являвся. Тепер він був у мережі тільки тоді, коли писав мені, в інших месенджерах я теж не бачила його онлайн. Тобто Ілля виходив в інтернет тільки для того, щоб спілкуватися зі мною. Я цінувала це, і на душі ставало спокійніше. Звичайно, трохи шкода, що я не відпочивала в ці дні, але все ж з Іллею було в сто разів краще, хоч я і хвилювалася. Але хіба це його провина, якщо я не вміла насолоджуватися життям без нього? Він і так робив для мене дуже багато. Знаючи його, я розуміла, що він дійсно зі мною поводиться по-особливому, і кохала його за це ще сильніше.

«Серденько, кохаю тебе дуже сильно. Реально дуже сильно. Ти навіть не уявляєш, як», — написав мені Ілля о восьмій ранку, і моє серце стислося від ніжності. Як же спокійно і надійно мені було в ці шість днів, коли він писав мені кожного дня. Такі гарні слова заряджали мене спокоєм на весь день, і тепер я могла мріяти або прокручувати в голові події нашої зустрічі: наші поцілунки, пестощі, дотики. Адже коли я повернулася з Німеччини, боялася навіть згадувати все те, що між нами було, оскільки відчувала страх, що Ілля просто зникне, а спогади перетворяться на нестерпний біль.

«Ти просто янгол. Мій янгол. Кохаю тебе і дуже сумую», — відповіла я і подумала про те, що після його слів про кохання, навіть якщо він не напише мені наступного дня, я все одно буду щасливою, радісною, безстрашною. Ілля казав, що кохає, отже, це було правдою. Йому не було сенсу брехати, він міг спокійно не писати мені всі ці дні, але він був поруч. Він хотів бути поруч.

Наближався Новий рік, вихідні не давали відволіктися від Іллі, адже я не працювала, а Ілля мені не писав. І ніби добре все було, і я розуміла, що не повинен він мені писати кожного дня, проте на душі було тривожно. Раптом на батьківщині він зустрів свою любов? Раптом він не привітає мене зі святом? Раптом зрозуміє, що не готовий змінювати своє життя заради мене?

Але потім я слухала його голосові повідомлення, перечитувала його останнє зізнання в коханні і розуміла, що все гаразд.

Загалом, день минув непогано. Я все ще насолоджувалася прекрасними спогадами і мріяла.

Новий рік я зустрічала у батьків. Зранку приготувала декілька страв, і як тільки була готова, поїхала до них. Періодично я перевіряла, чи є Ілля в мережі хоча б в одному з месенджерів, але його ніде не було онлайн. Дивно, адже сьогодні свято. Навіть якщо він не хоче привітати мене, він вітатиме інших своїх друзів. Він у будь-якому разі повинен вийти на зв'язок до півночі.

Але він не вийшов. Коли в Україні пробило північ, у Іллі була приблизно третя година ночі, а він жодного разу не з'явився в мережі. Я посміхалася батькам, намагалася розслабитися, а в голові крутилася думка: раптом з ним щось трапилося? Це абсолютно не було схоже на Іллю, такого товариського і веселого.

Проте я надіслала йому своє привітання, яке підготувала заздалегідь:

«Іллюша, з Новим роком тебе! Я бажаю тобі залишатися таким, який ти є: живим і сильним, справжнім, кращим. На відміну від багатьох ти зберіг у своїй душі себе справжнього, ти живий, і я тебе за це поважаю. Нехай всі твої бажання здійснюються!

І як же без романтичної частини привітання? Пам'ятаєш, ми лежали в ліжку, і я плакала від щастя? Так ось, що б не трапилося, пам'ятай: ти найкращий чоловік у світі, який може зробити жінку по-справжньому щасливою. Нехай у тебе буде те кохання, про яке ти мрієш. І пам'ятай, я за тобою хоч на край світу піду. І це правда. Кохаю тебе».

Все написане було правдою. Я багато разів після