Безмірна залежність - Лола Астра
Іллі все ще не було на зв'язку. Я не втрималася і поділилася хвилюванням з мамою, але вона мене заспокоїла:
— Я думаю, він просто втомився від віртуального життя. Він з батьками, бажає хоч трохи побути в тиші і спокої. Він написав тобі в п'ятницю, що кохає, і спокійно може займатися своїми справами.
— На відміну від мене, — я зітхнула. — Аби тільки з ним нічого не трапилося. Очікування так болісно для мене минає.
02 січня 2018 рокуЗ самого ранку я плакала. З Іллею точно щось сталося, він не міг не вийти на зв'язок в святкові дні, це абсолютно на нього не схоже. А якщо з ним біда, як я про це дізнаюся? І як мені пережити це? Як жити далі без нього? Я прокручувала в голові найгірші сценарії і навіть думала, що поїду до Тюмені, якщо він так і не вийде на зв'язок до кінця місяця.
Був робочий день, але працювати не було сили. Я перебувала в постійному хвилюванні і напрузі. А в обідню перерву я пішла до церкви і молилася про те, щоб Ілля був живий і здоровий. Аби полегшити свої страждання, я написала про ситуацію, що склалася, своїм друзям, але наді мною тільки посміялися:
«Та п'є він!»
«Йому просто плювати на тебе!»
«Не хвилюйся, відпусти ситуацію».
«Все буде добре!»
«Зателефонуй в поліцію!»
Так і минув день, а від Іллі не було жодної звістки. Він не був у мережі вже чотири дні.
03 січня 2018 року— Якщо він не з'явиться до кінця тижня, напишу йому, а якщо не відповість до кінця місяця, буду шукати його через його друга Дениса.
— Напиши йому зараз, — сказав мені Андрій. З самого ранку я почала набридати йому своїми проблемами.
— Я боюсь. Раптом повідомлення буде доставлене? Це буде означати, що інтернет у нього включений, просто він не хоче мені писати.
— Так, може, вже час дізнатися правду?
— Ти маєш рацію, — я зітхнула.
«Ілля, у тебе все в порядку?», — написала я. Повідомлення не було доставлене.
— Дуже добре, — сказав Андрій, — а тепер чекай, доки буде доставка.
— А якщо цього так і не станеться?
— Куди він дінеться? Нічого з ним не сталося.
Більше я не задавала питань, тому що і так всім набридла своїм ниттям.
Тепер я майже кожну хвилину перевіряла, доставлено моє повідомлення чи ні. І приблизно через півгодини (о, диво!) Ілля з'явився в мережі, а ще хвилини через три я побачила, що він друкує мені повідомлення.
«Кохана, це найкраще привітання з Новим роком, яке я коли-небудь отримував. І не тільки в цьому році. Ти в мене найкраща. І тебе зі святом, мила. З новим роком! З новим щастям!»
«О, як же я рада тебе бачити! Я так скучила!», — відповіла я Іллі миттєво, тому що не могла витримувати паузи, занадто довго я на нього чекала.
Він скинув мені декілька фото з рідного дому, де він стояв біля новорічної ялинки і тримав в руках Діда Мороза і Снігуроньку.
«Багато років тому я грав з ними, а тепер вони такі маленькі в моїх руках», — написав він.
«У нас теж є такі», — відповіла я.
«Що ви там робите? П'єте?»
«Ні, я на роботі, у нас немає новорічних канікул».
«Нічого собі! Ну, не хвилюйся, ми відпочинемо і за вас всіх також».
І доки я думала, що відповісти, Ілля мені зателефонував.
— Алло, — відповіла я, але Ілля відбив і вийшов з мережі. Я здивувалася, але написала йому:
«Як же приємно бачити від тебе вхідний дзвінок».
Тільки після цього я змогла перевести дух. І знову розплакалася, тепер від щастя. Ілля був живий і здоровий, він зайшов у мережу тільки заради мене, я це точно знала. Якою ж щасливою я була! Шкода, що він був такий недоступний.
04 січня 2018 рокуЯк це відбувалося до Нового року, Ілля відповів мені наступного дня ще до обіду:
«Вхідний дзвінок? Про що ти таке кажеш?»
Я розсміялася. Знову він за своє зі своїми жартами. Я вирішила відповісти йому не одразу, потрібно було знову почати контролювати свої емоції. Тому я залишила повідомлення непрочитаним, воно висіло у мене у спливаючих вікнах. Але Ілля був хитрий, через півгодини він зателефонував, і я не змогла його проігнорувати. Але коли я відповіла, він знову відбив виклик. Довелося відкривати повідомлення і писати.
«Ахах! Смішний жарт», — написала я і розслабилася: голос Іллі мені почути не судилося. Я зайнялася своїми справами, працездатність знову підвищилася. І все ж, коли я побачила черговий дзвінок від Іллі, я знову відповіла.
— Слухаю.
— Ти чому слухавку не береш? — суворо запитав він. Моєму щастю в цей момент не було меж.
— О, ніяк не очікувала почути твій голос. Невже скучив?
— Ні, звичайно, ні, — промовив Ілля.
– І я зовсім
