Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
В чорноті неба — вгору летять малюсінькі світлові цятки! І, враз — вибухають галактиками яскравих зірок, — і ці зірки налітають, і здається — із мертвого чорного простору — влітаєш у теплий, мерехтливий, живий всесвіт…
Новий вибух — нові галактики…
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Урррааа!
Одна з світлових цяток, що вибухнула — наближаючись, перетворюється на…
…світлий білий круг, схожий на поле зору оптичного приладу.
В ньому прямолінійно, стрімко рухається…
Вага-… тон.
Невже — ракета? Балістична ракета з ядерними боєголовками!? З ТЕРМОядерними?!!
Вага — 0,0000000000000002 тон.
У полі мікроскопа — настирливо рухається вперед… СПЕРМАТОЗОЇД!
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Урра-а-а!
Довжина — 0,05 міліметра.
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Уррра-а-а-а!
Швидкість — 0,05 міліметриза секунду.
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Уррррра-а-а-а-а!
Максимальна дальність — 50 сантиметрів.
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Урррррра-а-а-а-а-а!
У полі мікроскопа з’являється яйцеклітина.
Сперматозоїд рухається — настирливо, цілеспрямовано…
Лікар в своєму кабінетику зітхає, бере з полиці свою улюблену, ще з студентських років, книгу — коричневий потертий фоліант. Віллі і Дет’є, «Біологія». Відкриває, читає… Одна фраза підкреслена.
Сперматозоїд наближається до яйцеклітини…
ГОЛОС ЛІКАРЯ:
Заплідненню протидіє
настільки багато біологічних факторів,
що те,
що воно відбувається,
- є просто чудом. [41]
РАДІСНИЙ КРИК ЮРБИ: Уррррра-а-а-а-а-а-а!
Лікар у своєму кабінетику — звично тягнеться до карафки, витрушує з неї на долоню таблетку снодійного, дивиться на неї, на розкриту книгу… І з розмаху флакончиком об підлогу — брязь! Таблетки бризками — хрясь!
З ляском закрива книгу — і встає.
Ллються струмені води — із душу вгорі — у затишний коричнюватий півморок, на білу теплу чисту кахлю стін… Ллються по волоссю, обличчю, плечам Сергія і Оксани…
З напівзакритими очима — лиш інколи зірки поглядів, зустрічаючись, спалахують — стоять вони під цими ручаями… Сил немає, і вода покриває їх обличчя суцільним потоком, і вони зрідка вхоплюють повітря утомленим порухом губ — наче вони пливуть, і пливуть довго…
…Сперматозоїд продовжує свій рух…
Лікарка-психіатр у своєму кабінеті: обличчя, як завжди, в тіні, світло падає на руки. М’яке напівсвітло на грудях, руках… Білий халат накинутий на плечі, на барвисте літнє плаття.
Миготять пальці рук, блищать спиці: вона в’яже — відомий спосіб заспокоїти нерви, — але з такою швидкістю, що мигтіння спиць нагадує хижий блиск ножів комбайна…
