Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Я повільно прибрала руки від міцного тіла і відступила, вдаючи, ніби нічого такого не зробила. Як би так, нічого, тільки для всіх, крім Сема, ми бачилися вдруге.

— Грає Моллі, — тихо промовив Джейкоб.

— Так, точно, зрозуміла, — трохи розгублено пробурмотіла я, роблячи невеликі кроки назад.

— Ви з Джесс стежите за грою, — продовжив Джейк і вкотре торкнувся кінчика мого носа вказівним пальцем.

І дякувати Богові, коли я вже хотіла було запитати, чому він так робить, Джессіка взяла мене за руку й потягла до Моллі.

— Я впевнена, що ми виграємо. — Джесс схилилася до мене і тихіше додала: — Вже й завдання придумала.

Моллі зустрічала нас із простягнутою до списку рукою та бойовим настроєм. А щойно Джессіка сказала: «Старт», вона відразу почала пояснювати перше слово — арахнофобія. Мені здавалося, що наші списки простіші, оскільки складалися із загальних слів без поглиблення в якусь тему, але, на мій подив, я помилилася. Найкраще в команді суперників грав Сем, та навіть він не завжди розумів Моллі. Приблизно на п'ятій хвилині подруга почала нервувати, оскільки залишалося більше половини списку. Вікі, помітивши її знервованість, притихла, але Сем із Джоном не здавалися до останнього. Не знаю, з яким рахунком закінчив мою гру Джейк, але Моллі явно не на багато вийшла вперед.

Як тільки Джесс оголосила про закінчення часу, я приступила до підрахунку слів. У третьому раунді ми зіграли з рахунком двадцять два-двадцять п'ять не на нашу користь, але за загальним результатом усе ще випереджали суперників на одне слово.

Моллі взяла аркуш паперу, передала його Сему і, подивившись на Джейка, що стояв поруч, посміхнулася:

— Зараз повеселимося.

Джеймс поплескав свого друга по плечу й підбадьорив словами:

— Покажи їм, як треба грати, Меткліфе.

— Зроби їх, Джейку! — вигукнула Джесс, піднявши кулак у повітря.

— Ми виграємо, — з усмішкою додала я.

— Навіть не сумніваюся в цьому, — відповів він і підморгнув мені.

Нехай ми й були мало знайомі, але я пам'ятала Джейкоба завжди усміхненого. Зізнатися, мені це дуже подобалося і щоразу викликало усмішку у відповідь. А коли я зрозуміла, що тепер знаю його повне ім'я — Джейкоб Меткліф, то всміхнулася ще сильніше.

— Старт! — перервав мої роздуми Джон.

Остання гра для нашої команди розпочалася зі сміху Джейка. Він кілька секунд намагався заспокоїтись, а ми ж не розуміли, чому нам не пояснюють слова. А коли Джейкоб заспокоївся і взявся за справу, всім стало ясно, чому Моллі обіцяла веселощі, передаючи список. На аркуші Джейкоба були вказані різноманітні види жіночого взуття та одягу, назви косметики та приладдя для волосся. Мені варто було б злитися, але це було дійсно смішно.

Я знала, що списки були іменними, складені спеціально для кожного. Отже, мої подруги постаралися саме для Джейкоба. І нехай він не розумів половини слів, усе одно пояснював дуже добре, шукаючи аналогію із чимось відомим усім. Наприклад, вузькі черевики з еластичною вставкою з обох боків, які називаються «челсі», він пояснив, як англійський футбольний клуб, і Джеймс вгадав. А коли Джейкоб згадав про найстаріший відомий університет в Англії, я відразу сказала «оксфорди». Це справді була найвеселіша гра за весь вечір.

Уже під кінець Джейк завмер і уважно подивився на лист, при цьому безглуздо всміхаючись і намагаючись стримати сміх. Джеймс не зміг всидіти, скочив на ноги і скрикнув:

— Давай уже, кажи хоч щось! Ми втрачаємо час!

— Я не знаю, що це таке, — відповів Джейкоб і засміявся.

Буквально за десять секунд Джон оголосив про закінчення часу, а Джейк подивився на нас із Джесс і запитав:

— Чорт, що таке мюлі? Я не зміг навіть аналогію якусь вигадати.

— Забий, дружище, ти чудово зіграв. У мене вже живіт болить від сміху, — похвалив його Джеймс, і хлопці стукнулися кулаками.

— Це туфлі з відкритою п'ятою, але закритим носом, — відповіла я й погладила Джейка по плечу, щойно він підійшов ближче.

Джессіка підскочила до нього і теж стукнулася з ним своїм маленьким кулачком. Прийнявши вітання, Джейкоб підійшов до Сема і простяг йому лист:

— Тобі варто постаратися, ми лише два слова не відгадали.

Джон і Моллі були сповнені рішучості, а Вікі, вочевидь, уже не сподівалася на перемогу. Джеймс стежив за таймером, а Джейк — за грою.

Останній раунд пройшов справді спекотно. Мені здавалося, що найтемпераментніший серед нас Джеймс, але я помилялася. Моллі увійшла в азарт і постійно підганяла Сема. Добре, що в нашій команді був майбутній юрист, оскільки суперники погано орієнтувалися в цій термінології, а Сем, здавалося, навіть нервував. Цього разу найкраще в команді противників грав Джон, він практично не хвилювався та уважно слухав друга. Останню гру Моллі з Джоном стояли приблизно за три кроки від Сема, одна лише Вікі сиділа на покривалі й періодично щось не дуже голосно говорила.

Щойно Джеймс оголосив про закінчення часу, Сем передав список Джейку, не виказуючи жодної емоції. Близько хвилини хлопці стояли осторонь, підраховуючи результати всієї гри, а ми ж із дівчатами тупцювали на місці в очікуванні вердикту.