Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний

Оксана оглядається навкруг. Вдихає насичене ароматами, свіже вологе повітря — на повні груди. Піднімає голову.

..Блакитне і зелене — небо і листя…

Оксана стежить за пустотливою біганиною сонячних зайчиків по зелені трави біля Юлиного будинку. Її долоні, бавлячись, приймають участь у цій пустотливій грі.

Ранок у парку лікарні.

Купка камінчиків на тому місці, де раніше був один.

По алеї біжить Сергій — вже значно бадьоріше.

Пробує віджиматись віддави… Плакат

Щоб бути здоровим —

треба хотіти бути здоровим!

Нові дані на графіках пульсу, тиску, самопочуття… Точки, що раніше метались то вгору то вниз (а за ними дерлась на піки — і падала у провалля — гостра ламана лінія), — все більше групуються біля середини-норми, графік стає рівнішим. стабільнішим… Повільно, поступово — здоров’я нормалізується.

…Симпатичні пацючки сняться вже колективами — бігають, метушаться, блищать допитливими очицями, обнюхують, досліджують все навколо…

Страва з’їдена, Сергій ставить тарілку, простягає руку до склянки з чаєм… І згадує категоричну вимогу спортлікаря: «Чаю, кави, спиртного — категорично не вживати! ЗОВСІМ!»

Дивиться на ріденький лікарняний чай. Схоже, деякі обставини лікарні справді сприяють одужанню. Від такого чаю відмовлятись легко.

Парк. На місці скромненької купки — купа каменів, серед них навіть кілька великих цеглин. «Апофеоз здоров’я».

Сергій, згадавши наступну пораду «тренера» — «Нарощуй навантаження…», починає підтягуватися на тій самій гілляці, з якої все й розпочалось… Раз, ще раз, ще, ще — ну, ще раз… Зривається, невдало зістрибує… Трясе забитою п’ятою. І аж тоді пригадує цю пораду повністю:

Нарощуй навантаження

ДУЖЕ ПОСТУПОВО!

Якщо невпевнений у своїх стах —

краще недовантажити себе,

аніж перевантажити!

Сергій відпочиває в ліжку, рахує пульс. Поруч на тумбочці — щоденник самоконтролю. «Буде тиск підвищуватись, пульс — значить, береш завелике навантаження, треба його зменшити.»

КОТКО (сидить на своєму ліжку); Ось, у газеті для дачників прочитав. Часник — сильно допомагає. Від радіації.

Перед ним на табуретці — гірка великого, племінного часнику. Він дивиться на нього, як тигр, що зараз кинеться на свою жертву.

КОТКО: Да! І морквина ще! Теж… (дістає з тумбочки колосальних розмірів морквину) От… Це вже в журналі для рибалок та мисливців пишуть.

СЕРГІЙ: Ти її з’іси?

КОТКО: Нє. На морквину — дивитись треба. А часник — із’їм.

І, втупившись в морквину, він починає їсти часник — повільно, методично, зубок за зубком, наче якісь бананчики…

Сергій задрімує…

…Рухається потік білих і сірих плям. Наступально грають барабан і флейта, лунає бадьорий похідний марш. «На березі» цього потоку… супер-пацюк! Великий, білий, пухнастий! При наближенні до нього черговий батальйон пацючків стає на задні лапки — рівняння на супера… Долинає докірливий голос спортлікаря: «В усьому потрібна вірна доза!»

Ті ж самі інтерв’юери — у кабінеті вже іншого функціонера, від атомної енергетики. Він дещо нагадує функціонера-від-медицини: схожий тип обличчя, однакові товщина шиї та самовпевненість відгодованого клерка.