Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха

Власне, коханням в її з ним стосунках ніколи не пахло, просто діловим, зосередженим та холоднокровним вона Савицького не сприймала, навіть іноді побоювалася, бо на звичного Дениса Вікторовича вона мала значно менший вплив, аніж на рожевого, пухнастого та слинявого Дені. Тепер він вже вважав визволителів заручниці Оксани з полону не спритниками, а козлами та сволотою, через яких вигідна справа опинилася на грані зриву. Гадів слід вирахувати, показово покарати, скільки б їх там не було, бо одному тку справу ніколи не провернути, а головному котигорошкові відірвати яйця. Начебто люди партнера більш натаскані на подібні пошуки, та при бажанні він готовий підключити свою службу охорони на чолі з Карасем.

І ось тепер картина Рєпіна "Нє ждалі!": довірена особа Савицького, її особистий ворог, колишній опер Олег Рибалка сидить у компанії тої самої дівчини, про долю якої бідкався п`яний Денис, переживаючи докори сумління через пряму причетність до тяжкого кримінального злочину, чого він собі з кожним роком усе менше й менше дозволяв. Ну хіба заморочки з податками чи ще щось фінансово-аферне, директор базару все ж таки. А щоб такий відвертий кримінал - прошу дуже, стукайте в інші двері... Значить, вони знайомі, дівчина та Карась.

Випадковим таке знайомство в світлі останніх подій Алла Різник назвати не наважилася. І ворухнулося всередині: ось воно, те, заради чого вона причепила до себе Савицького. Встрянути у процес пошуку та звільнення полонянки Рибалка міг запросто, ось лиш яким боком? Чому вони знайомі з Оксаною і що в них з її мамою, адже без її активної участі обійтися навряд чи могли. Дойчен Крумов відійшов на задній план. Вибачитися, передомовитися про закінчення розмови, послатися на вкрай важливі справи, і все це - ввімкнувши весь свій шарм, усю харизму. Вдалося, не звикати. Вперед, Аллочко, успіхів.

3.

-Оце так люди! Хай, Олежко! Смачного. Не заважатиму?

-Заважатимеш.

-Сама ввічливість та елегантність, - Алла відсунула стільця, вмостилася як раз між ними. - Дівчино, він і з вами такий люб`язний? Бачу, до сліз доводить вас, садюга. Це він уміє, а ще - битися. Вам ще не перепало важкою люблячою рукою?

-Закрий хайло і греби звідси!

-Нічого, дівчино, не завертайте уваги, ми старі приятелі.

-Тебе ще далі послати? Чого треба?

Оксана крутила головою і проникалася глибинною сутністю моменту. Щойно, менш ніж п`ять хвилин тому, Рибалка не прийняв її кохання та принесеної заради нього жертви грубо, навіть агресивно, чого іншого чекати від ментяри... І ось тепер у подібній манері дозволяє собі розмовляти із старшою за неї, та молодшою за маму жінкою, яку точно пісюхою не назвеш, але ставлення - таке ж саме, скотське. Все, вражень та потрясінь на сьогодні досить. Може навіть взагалі досить. Оксана підхопилася, процідила крізь зуби: "Коз-зел, блін!" і пішла до виходу. На такий стрімкий перебіг подій Алла не сподівалася, цікавила її супутниця Карася, тому вона теж підвелася і зробила крок навздогін дівчині. Рибалка спритно зловив її за руку:

-Сядь! Ану, сядь, сучко!

-Тихо, убоїще, дивляться на нас. Руку пусти, пусти руку, закричу, тут охорона серйозна, - Алла голосу не підносила.

Оксана вже вийшла на вулицю, сильно штовхнувши при виході двері.

-Для чого ти тут? Якого хріна заявилася?

-Випадково. Не ганяюся за тобою, не сподівайся. Але за такі випадки треба в церкві свічки ставити. Пусти руку, сказала!

Вирвавшись, Алла, цокаючи по викладеній мармуровою плиткою підлозі, побігла навздогін дівчині. Оксана вже ось-ось повинна була зникнути за рогом, тому Алла гукнула її на ім`я, дівчина зупинилася, здивовано озирнулася на незнайому жінку, що знала, як її звати, були, без перебільшення, ворогом Рибалки, а значить віднедавна - її однодумцем, сестрою по нещастю. Ненависть до Олега і бажання помститися за образу негайно спалахнула з не меншою силою, ніж кохання до свого рятівника.

Алла вже майже наблизилася до Оксани, коли з кафе вибіг Олег.

-Ксеню, стій! Не слухай її, що б не казала - не слухай!

-Фак ю! - головно викрикнула дівчина, підтвердивши свої слова відповідним міжнародним жестом. Алла негайно підтримала її, продемонструвавши Рибалці такий самий жест, підхопила Оксану під руку і вони зникли з поля зору Карася. Тут Алла швидко спіймала машину, лише простягнувши руку, без пояснень заштовхнула в салон нову знайому, вмостилася сама, кинула водієві: "Центр. Хрещатик, майдан - без різниці" і аж коли машина рушила, труснула дівчину за рукав дублянки.

-Що він тобі зробив, мудило ганчір`яний?

-Образив.

-Видно. Помітно. Мене теж свого часу, тому мусила втрутитися, коли побачила його в жіночому товаристві... Гм, пробач, звичайно - навіть у дитячому.

-Я не дитина! - Оксана зиркнула вовченям.

-Звісно, не дитина, та все ж таки молодша за мене, більш вразлива і мало про таких ось обсмоктишів знаєш. Мене Аллою звуть, не вздумай "тикати".

-Звідки ви мене знаєте?

-Почула, як він тебе назвав у розмові, - легко збрехала Алла, зовсім не бажаючи виказувати справжню історію їхнього віртуального знайомства, а Оксана так само легко повірила, просто не було бажання чомусь дивуватися і тим більше сумніватися в словах нової знайомої. Справді, ну для чого їй тепер брехати, вигадувати щось... Почула то й почула, хрін його дери!

-Ви... ти йому хто?

-Тепер ніхто. Взагалі-то й раніше він отак до мене ставився. Ніхто, ніщо, порожнина. Знаєш, він мене частенько називав "жопа на ніжках", отакі ніжність, - Алла знову збрехала, водій реготнув, зовсім не соромлячись свого підслуховування чужих розмов, тим більше - інтимних жіночих. - З тобою ще таким ось лагідним не був? Хочеш, розкажу про Рибалку все?

-Звідки жінкам про рибалку все знати? - не витримав водій, долучаючись і собі до вельми цікавої розмови. - У мене кум зимою ловить на...

-Можна вас попросити за... не... коротше, помовчати? - говорун слухняно виконав прохання, Алла додала: - Рибалка - це фаміліє такоє, це аби розмов різних