Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
Це, звичайно, красиво виглядало. Нарешті ссученого мента на прізвисько Карась завели в рідну районну управу, де він чесно пахав, поки не дістало все, розхристаного та у наручниках. Аби іншим не повадно було зраджувати ідеалам української міліції. Повели його, всупереч сподіванням, не у "мавпівник", відразу на другий поверх, до кабінету, де з нетерпінням чекав майор Бойчук.
-Ласкаво просимо, гість дорогий... Аби ти знав, як ми довго тебе чекали і як раді. На жаль, довго ти в нас не затримаєшся, та твоє перебування все ж таки буде максимально комфортним. Присядь, Олежко.
-Браслети зніми, Ромо, не кривляйся, викликай сюди мого адвоката.
-Ага, і дати тобі право на один телефонний дзвінок, зачитати права. Щас! Общукали?
Незмінний сержант Григорян, якому вочевидь подобалося працювати з Рибалкою, спритно обмацав затриманого, виклав на стіл ключі від квартири, машини, мобільник та з тріумфальним виразом на пискові - пачку презервативів.
-О, що і мусили довести!
-Твої? - для чогось уточнив Бойчук.
-Хіба заборонено? - Рибалка зовсім забув про них, носив з собою про всяк випадок, ці засоби поклав до внутрішньої кишені куртки ще в середині листопада, по початку тривалої сварки з Алкою. - Не наркота.
-Не наркота, - погодився Бойчук. - Навіть реклама по ящику є, закликають до безпечного сексу. Ми тобі його, Карасику, влаштуємо по повній програмі. Міг би заодно вазеліну прихопити, їй`Бо знадобиться. Стосовно наркоти: хочеш, знайдемо? При свідках, під протокол, причому навіть з твоїми відбитками пальців? Всі в таких випадках кричать "не моє".
-Поясни мені внятно, за що мене затримали.
-Поки - за згвалтування. Потім, якщо будеш погано себе вести - за зберігання наркотиків. Плюс опір працівникам міліції при затриманні. Ти ж їх ще, крім усього, ображав та принижував публічно. Нє, дєточка, обіцяв же я тобі колись посадити за першу-ліпшу дрібничку так, що просто тобі звідси не вийти? А тут не дрібничка, дядя, зовсім не дрібничка. Ознайомся. Копія.
Поки Олег читав заяву, написану старанним дівочим почерком з характерними округлими літерами, Бойчук жестом звелів всім вийти. Вчитуючись у текст, Рибалка нічогісінько не розумів.
Отже, Оксана пише: Олег Рибалка перед Новим роком збив її машиною. Враховуючи те, що він надав першу допомогу та не втік з місця пригоди, потерпіла вирішила не подавати на нього в суд. Тим більше на той час була вагітною. Потім пан Рибалка частенько навідувався до неї в лікарню, приносив усілякі подарунки. Коли її виписали - став учащати до них додому. Незабаром Олег Рибалка та її мама, Сошенко Людмила Петрівна, вступили в інтимні стосунки. Віднедавна цей мужчина проживає в їхній квартирі. У особисте життя рідної матері донька втручатися не збирається. Та згодом материн коханець почав виявляти до неї знаки сексуальної уваги. Спочатку дівчині вдавалося не допускати крайнощів по причині вагітності. Та коли з обставин особистого характеру вирішила позбутися дитини і зробила аборт, мала необережність сказати про це Олегові. Він наче оскаженів. Спочатку привіз її до кафе, де намагався за бокалом вина вирішити свої інтимні проблеми, а коли вона таки рішуче відмовила дорослому мужчині з сумнівною репутацією в близькості, Рибалка ніби змирився з цим, визвався підвезти додому, а сам завіз на околицю района, почав приставати просто в машині, погрожував ножем. Під тиском сили дівчина змушена була поступитися гвалтівникові. Під час примусового статевого акту Рибалка користувався презервативом. Потім підвіз її до найближчої зупинки, сказав, що йому треба на роботу, а ввечері буде продовження, інакше все розкаже матері, причому обіцяв наголосити - дівчина сама до ньго клеїлася. Ну, в загальних рисах усе.
Олег Рибалка нічогісінько не розумів.
-Що скажемо?
-Брехня. Бреше вона.
-Ага, звичайно ж , бреше. Само собою, обмовляє тебе. Та сама дівчина, правда? Нарешті зрозуміла всю твою глибинну падлючу сутність. І зробила правильні висновки.
-Бойчук...
-Громадянин майор. Для тебе після прийняття оцієї заяви - не товариш, не пан, саме громадянин майор.
-Нехай так. Громадянине майор, де зараз Оксана?
-Не твоє діло.
-Вимагаю очної ставки.
-Пиши чистуху. Бо як запрацює машина, ти ж уявляєш, що воно буде, не мала дитина. Пиши, пиши, труха твоє діло.
-Послухай секунду!
-Не треба тут кулаками грюкати, бо знайдеться, кому стукнути.
-Добре, гаразд, тільки послухай. Я правда тепер живу з її матірью, Людмилою Петрівною Сошенко. Виклич її, покажи цю писулю, допитай. Дівчина перенесла травму, не стільки фізичну, більше психологічну, - про історію з викраденням Олег цілком зрозуміло вирішив промовчати. - Спочатку вона мене ненавиділа, її мама це підтвердить. Потім ставлення змінилося. Не можу тепер пояснити, що саме дівчисько вбило собі в голову, тут лікар потрібен, фахівець з психічних зрушень, нехай обстежить її, чи здорова. Раптом заявила: люблю тебе, зробила аборт, візьми мене, я твоя.
-Ну просто кіно! Дуже цікаво.
-Гірше, ніж кіно! - Рибалка вдавано не помітив його іронії. - Відбулася розмова, я сказав усе, що думаю про неї та її вчинки. Вона - підліток, неврівноважена, особливо після аборту, жінкам завжди непросто це переносити... Ну, думаю я так... Особливо дівчаткам таким молодим. От і вирішила помститися таким чином. Викликай її, нехай мені в очі скаже, нехай.
-Гаразд. Припустімо, я тобі повірив. Де ти був сьогодні між одинадцятою иа дванадцятою дня?
-У кафе "Альбена", на Подолі.
-Сам?
-З Оксаною Сошенко.
-Обрали місце зустрічі випадково чи збиралися саме в це кафе?
-Абсолютно випадково. Вона подзвонила мені на роботу, захотіла поговорити десь подалі, аби ніхто не бачив нас разом. По тему розмови поняття не мав. Про "Альбену"
