Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв
Потім менталка ковену Тага зняла з руки закривавлене лезо, перестрибнула парапет і збігла на тротуар сталевою драбиною. Краєм ока Софія зауважила, що Паладин кинувся до агонізуючої Діани. «Пізно, чортику!» — подумала вона.
Очі Стража на нижньому майданчику на мить затулив сірий туман. Лицар миттєво сконцентрував волю, туман розсіявся, але Софія встигла проминути його спостережний пост майже непоміченою. Страж зауважив лише світлу гриву її волосся. Він підбіг до парапету, але знову на мить затримався, зачепившись за ногу старого у заробітчанських лахах і пластмасових окулярах. Погляд Стража ковзнув смаглявим обличчям заробітчанина, але не затримався на ньому.
«Біжи до автобуса!» — наказав голос у голові Софії.
Паладин надто пізно дав сигнал «агатівцям» у мікробусі. Ще чотири секунди їхній капітан міняв своїм бійцям «ввідну». За той час, поки бійці вистрибували з «мерседеса», шукали у натовпі дівчину в сірій сукні та пробивалися крізь натовп за іншою дівчиною у схожому вбранні, Софія встигла застрибнути до міського автобуса. Дверцята зачинилися за нею, і автобус рушив.
З усього загону мисливців напрям її відступу зафіксував лише Страж, який дивився на площу з майданчика. Він крикнув у мобільний, викликаючи капітана «агатівців», але тої миті його серце зробило незаплановану паузу поміж двома ударами. Страшний біль у грудях паралізував Стража. Він сповз на підлогу і втратив свідомість від больового шоку. Якби він ще раз поглянув на «заробітчанина», то міг би зауважити за скельцями його окулярів темну тінь Сили.
Паладин знайшов Стража за кілька секунд і викликав медичний підрозділ «Агату». Результати ретельно спланованої операції були катастрофічними: кілершу вбито, менталка якимось чудом втекла, а той, кого прислав Коммодор як непереможного Майстра Зброї, лежав непритомним на брудному металі ресторанної платформи. Паладин мовчки дивився, як кладуть на ноші «Майстра», як матюкається в рацію капітан, як його бійці витісняють цікавих з відкритих майданчиків ресторану. Паладин розумів, що Коммодор ніколи не вибачить йому двох провалів поспіль і не визнає безпомічності «Майстра». Він видобув із кишені мобільний і вже натиснув на кнопку, коли зустрівся очима з капітаном. У тих очах він прочитав щось таке, що робило усі його дзвінки зайвими. Номер, котрий висвітився на екрані мобільного, він так і не активував. Цієї недоброї миті він згадав вологий ранок у Карпатах і слова покійного полковника Джеджери: жодну спецоперацію не можна спрогнозувати на сто відсотків.
15
Софія і Шангар зустрілися у парку. За примхою бхайї-долі, це був саме той парк, у якому Старший ковену Тага благословляв Діану на війну з Орденом. Маг і менталка зайняли зручний ослінчик на березі круглого штучного озера. Сторонньому спостерігачеві могло здатися, що статечний батько розповідає білявій доньці повчальні притчі. Насправді Шангар читав мантри, якими вшановував загиблу за його волею воїтельку ковену Тага. Софія мовчки дивилася на дзеркальну поверхню води. Коли остання з мантр піднеслася до благих і недосяжних для зла світів Шаданакара, вона запитала в мага:
— Що ви зробите зі мною?
— Ти матимеш вибір: можеш повернутися до Тага, а можеш залишитися зі мною. Нам у Курані потрібні здібні жриці. Ти здібна.
— Залишитися з вами? — в цьому запитанні не містилося жодного здивування. Лише безмірний сумнів.
— Ти вбила кохану жінку одного із найвпливовіших Старших Тага. Після цього тобі вдалося втекти від того, кого у Тазі вважають нездоланним Майстром, і навіть завдати йому шкоди. У ваших Старших виникнуть питання до тебе. І ти не зможеш відповісти на їхні питання, не згадавши про мою допомогу. Що подумають про тебе ваші Старші?
— Я мала чіткий наказ Старшого Жиргала убити Діану, якщо виникне небезпека полону.
— Ти, жрице, підкорилася моїй волі. На кілька хвилин, але підкорилася. І це ж я наказав тобі вбити Діану, а не ти виконала наказ ваших Старших. І цього Владика Жиргал тобі ніколи не пробачить. Ніколи.
— Я знаю, — прошепотіла Софія.
— У школі, наскільки мені відомо, тебе ненавиділи усі жриці Тага твого покоління. Чому?
— Не всі.
— Більшість, — Шангар дивився на Софію очима судді.
— Учителі любили мене більше за інших, давали мені більше знань. Інші мені заздрили. Особливо Діана. Вона ж така красива… була.
— І ти відібрала в неї подружку.
— Так.
— Щоби познущатися з неї? Зробити боляче?
— Так.
— Після того учні твого покоління зненавиділи тебе ще більше?
— Так.
— Ти й досі сподіваєшся на милосердя і розуміння від свого ковену?
— Ні.
— Тоді тобі краще залишити ковен Тага.
— Я стану відступницею?
— Ти станеш жрицею ковену Курана. Коли той друг Одноокого, якого ви впіймали, досягне рівня ягина-чели[117], ви станете парою.
— Першою?
— Ні. Першою парою стануть Верховна Жриця Аратара та її Старший Ягин.
— Хто він?
Шангар промовчав. Софія — за звичкою — торкнулася його свідомості, але знайшла там лише мовчазну порожнечу.
— Вибачте, Владико, — прошепотіла вона.
— Вибачаю, але більше такого ніколи не роби. Я вимагаю поваги, жрице.
— Я ваша рабиня, Владико.
— Тоді виконуй мою вимогу.
— Я слухаю, Владико.
— Звільни друга Одноокого. І приведи його до мене.
— Буде зроблено, Владико.
— Ти щось хочеш мене запитати?
— Так, Владико.
— Запитуй.
— Чому там, біля вокзалу, не було істинного Майстра Кадоша?
— Тому що справжнього Майстра в Ордені наразі немає. Це одна із найбільших орденських таємниць. Я здогадався про неї вже давно, а сьогодні моя здогадка підтвердилася. Той, кого в Ордені титулують Майстром Зброї і Кадошем Кадаверфером — звичайний Страж. Я зупинив його серце.
— Він не