Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв

«Ми ще повернемося», — пообіцяла безіменна.

Мітелик прокинувся, ніби виштовхнутий високим тиском із розкішного видіння у сумну реальність. У кімнаті-камері панувала суцільна темрява, певно, за стінами була ніч.

«Піт Творця породив усіх цих почвар, піт Творця, — підсумував він. — Господь Бог тяжко працював, будуючи цей Всесвіт, і поту було багато. Потім звідкілясь повиповзали різні божки і боженята. Вони за мільйони років навчилися збирати піт Творця у свої баклажки. І харчити з тих баклажок своїх шаманів. Дев'ять баклажок впало з неба на Землю, а ще двадцять виготовили тутешні збирачі поту. А тепер змагаються: нумо, пацани, а хто із нас назбирав більше баклажок? Хто з нас крутіший перець? Навіть якісь там мільярдери приторбичили собі одну баклажку! Певне, та допомагає їм плющити конкурентів.

І хто насправді розмовляв із ним уві сні? Безіменна і Дракон? Мегабестія XXI століття і доісторична мегабестія? А може, хтось інший, який прикинувся ними?»

Зі всієї розмови Мітелик врешті-решт виокремив дві позитивні інформації: по-перше, є надія, що він потрібний Тибетському Вигнанцеві (судячи зі всього, дуже й дуже серйозному дядькові), а по-друге, він тепер знав, хто такі «погані дівчата». Ковен Тага! Нормальна назва для шаманської хімарні. Тільки якась попандосна. 

На спостережному пункті зміна Діани і Софії починалася о дев'ятій ранку. Дівчата зайняли столик у привокзальному фаст-фуді й приготувалися відбиватися від уваги чоловіків, які іноді приймали їх за проституток. За останні дні не менше десятка транзитних мачо засумували від раптових провалів пам'яті, різких болів у сечовому міхурі та інших прикрощів.

За час, що пройшов від попередньої зміни, дівчата встигли відпочити і змінити зачіски. Вночі біля камер схову чергували Анатолій і менталка Тамара, яку ковен Тага видобув зі своїх далекосхідних резервів для підтримки резидентної групи у Києві. Тепер нічна варта поїхала відсипатися. Софія, на відміну від Тамари, була здатна стежити за камерами з більшої відстані, але для певності у підземному сховищі перебував ягин-«ретранслятор», невидимий для міліції і персоналу.

За даними, отриманими від агентів Тага, чотири дні тому до столиці з півдня повернувся Майстер Зброї з кількома помічниками. Вони розташувалися на заміській базі спецпідрозділу «Агат». Час від часу з бази вилітали гвинтокрили і виїжджали джипи, але знайти системи в їхніх маршрутах аналітики Тага не змогли. Анатолію вдалося підібратися до бази з відеокамерою. Доволі якісні фотографії Майстра і його помічників отримали усі бійці Тага.

У районі вокзалу активності Майстра поки що не фіксували. Але дівчата готові були у разі потреби швидко залишити спостережний пост. Для них розробили кілька евакуаційних маршрутів, на Старовокзальній цілодобово чергували автівки. Від постійного напруження останніх днів Софія схудла, під її очима набрякли темні кола. Вона годинами перебувала у двох реальностях одночасно. Одна частина її свідомості очима «ретранслятора» моніторила прохід до контактної камери схову, а друга перебувала поряд з Діаною на літньому майданчику ресторану швидкого харчування.

Перша частина свідомості спостерігала за двома товстими перекупками, які вивантажували з камер картаті торби з китайським трикотажем. У зоні огляду другої з'явився респектабельний добродій у світлому костюмі й золотих окулярах. Він сів за сусідній столик і запалив довжелезну сигару. Такі сигари Софія бачила у фільмі «Hudsucker proxy». На дівчат добродій не дивився, що, з огляду на ефектність їхніх нових зачісок, не вкладалося у поведінкові стандарти забезпечених самців.

Софія чомусь затримала увагу на цьому жирному чортові. Якби не моніторинг сховища, вона б залюбки попорпалася у його мозкових звивинах. Але тут сталася подія, яка могла б стати чудовою ілюстрацією до народної мудрості щодо небезпеки копання ями іншому. У голову менталки щось залізло. Це було моторошне відчуття, яке тренери у школі X називали «висадкою чужого». Для протистояння раптовому ментальному нападові шкільні тренери рекомендували або ініціювати потужний спалах агресії (що вимагало досвіду і певних особливостей психіки), або негайно спровокувати блювотний спазм. Це не могло надійно заблокувати напад, але й не давало чужому захопити контроль над свідомістю швидким штурмом.

Софія обрала блювоту. Зв'язаного з нею «ретранслятора» миттєво випорожнило безпосередньо у сховищі, маскування зникло, і менти навалили йому повну торбу лобняків і кочуманів. Сама ж менталка зовнішньо майже не змінилася. Навіть Діана, якій у цю мить принесли «американу», не звернула увагу на судомний рух щелеп Софії. Чужа свідомість на якусь мить послабила захват, і Софія негайно перейшла у контрнаступ. Вона — достеменно так, як вчили її у школі X — візуалізувала нападника як бридкого чорного таргана і почала подумки відривати йому лапи. Вона висмикувала уже третю, коли почула голос нападника:

«Соню, припини, я не заподію тобі шкоди». «Помри!» — четверта лапа уявного таргана відірвалася від тулуба, розбризкуючи зелену сукровицю.

«Я не помру, жрице, не сподівайся, а от тебе за кілька хвилин тягтимуть на допит до Майстра».

«Помри, тварюко!»

«Бачиш отого пана з сигарою? Це Паладин Східної Марки Ордену. Під рестораном стоїть білий мікробус «Мерседес». У ньому вісім озброєних бійців спецпідрозділу «Агат». Ще четверо у цивільному за хвилину піднімуться на ваш майданчик. У них електричні паралізатори і викидні сталеві сітки. На нижньому майданчику знаходиться Страж Ордену, якого титуловано Майстром Зброї. У нього теж паралізатор плюс нунчаки, «беретта» і газовий пістолет».

«Хто ти?»

«Ізгой Шангар. Ви мене шукали».

«Чому ти мене попередив?»

«Я воюю з Орденом уже півстоліття».

«Що я маю робити?»

«Убий Діану. Інакше вона вб'є тебе. У неї наказ».

«Я знаю. Що далі?»

«Я зроблю так, що вони не зможуть тебе впіймати».

«А Паладин, Страж?»

«Вбий Діану і біжи до автобусної стоянки зовнішніми сходами. У тебе є десять секунд».

У школі Софію вчили, що у ментальних і контактних двобоях найзгубнішим є вагання. Такі двобої зазвичай тривали не довше, ніж видих мага. Тому, не вагаючись ані миті, вона пробила шию Діани викидним лезом, схованим у широкому браслеті. Кава у горлі амазонки