Орлі, син Орлика - Тимур Іванович Литовченко
(28.05.1742 – ?) 24.06.1742
В Яссах помер Пилип Орлик.
07.11.1742
Єлизавета І проголосила раніше запрошеного нею до Санкт-Петербурга племінника Карла-Петера-Ульріха Голштинського, сина Анни Петрівни та внука російського імператора Петра І, спадкоємцем російського трону.
1743
Єлизавета І уклала мирний договір зі Швецією, за яким Росія отримала Південну Фінляндію.
1744
Принцеса Софія-Фредеріка-Августа Ангальт-Цербстська прибула до Росії на «оглядини» до імператриці Єлизавети І.
1744—1758
Канцлером Російської імперії став граф Олексій Бестужев-Рюмін, який протягом 16-ти років керував Росією практично одноосібно.
1744
Відвідавши Київ, Єлизавета І зрозуміла необхідність відновлення гетьманства в Україні для заспокоєння населення. Згодом гетьманом був обраний Кирило Розумовський. Гаслом правління Єлизавети І стали слова, сказані під час відвідання Києва: «Возлюби мене, Боже, так у своєму царстві, як я люблю цей незлобливий малоруський народ». Справді, українців тоді не закріпачували, козакам не виносили смертного вироку за вбивство, злодіїв не зводили на ешафот.
28.02.1745
Після смерті герцогині де Шатору та періоду затяжної депресії французький король Луї XV зустрів на балу-маскараді у ратуші Парижа мадам д'Етіоль, яка невдовзі стала його фавориткою.
14.09.1745
Мадам д'Етіоль отримала титул маркізи де Помпадур, а з 1750 року фактично правила Францією вже не як королівська коханка, а як довірена особа монарха.
1745
Принцеса Ангальт-Цербстська, охрещена у православ'ї Катериною Олексіївною, вийшла заміж за великого князя Петра Федоровича – майбутнього царя Петра III.
1746
Після чергових пологів померла на засланні колишня правителька Російської імперії Анна Леопольдівна.
03.12.1747
У Версалі у присутності короля Григорій Орлик одружився з Луїзою-Єленою ле Брюн де Дентевіль (кореніроду Дентевілів простежуються до ХІ століття). На весілля Вольтер подарував йому авторський примірник «Історії життя Карла XII» у червоній шкіряній оправі з родовим гербом Орлика (герб Навинів) та нареченої. Тоді ж у моду увійшов «судак Орлі», що його готували за запорозьким рецептом.
Кінець 1747
Як весільний подарунок Луїза-Єлена ле Брюн де Дентевіль купила чоловікові драгунський кінний полк, який дістав назву «сині шведи короля». У складі полку була сотня запорозьких козаків, якою командував запорожець Кароль (Кирило?.. Карпо?..), особистий охоронець і побратим Григорія Орлика Полк «синіх шведів» стояв у Комерсі, в Лотарингії. Якось у Комерсі прибули двоє молодиків, Філіп і Карл-Густав Штайнфліхти племінники Григорія Орлика, сини його сестри Насті. Племінники також були записані до «синіх шведів». Карл-Густав став старшиною у полку й неодноразово відвідував Стокгольм як посередник у переговорах щодо справ українського козацтва.
Після 1747
Разом з принцом Конті, графом Дізраером, послом у Стамбулі Торсіером, міністром закордонних справ Франції графом де Брольї Григорій Орлик член таємного кабінету «Секрет короля». Особисті номери у його шифрі:
– України – «12»;
– запорожців – «14»;
– реєстрового козацтва – «299»;
– гетьмана Розумовського – «1017»;
– самого Григорія Орлика – «1265».
28.08.1749
У Франкфурті-на-Майні в родині юриста Иоганна Каспара Гете і дочки франкфуртського бургомістра Катарини Елізабет Текстор народився Иоганн Вольфганг Гете – великий німецький поет, письменник, філософ, один з найяскравіших представників німецького романтизму і німецької літератури в цілому (помер 22.03.1832).
1750-ті роки
Григорій Орлик мріяв про створення Рейнської Січі (у центрі якої була б легендарна скеля Лореляй) – переселені з території Османської імперії козаки таким чином захищали б Францію від зазіхань Німеччини.
1750-ті роки
Король Луї XV висунув кандидатуру Григорія Орлика на дуже впливову посаду резидента Франції у Туреччині, проте Австрія натякнула, що Росія буде проти такого призначення, тож, запобігаючи посиленню напруженості, Орлик сам зняв свою кандидатуру.
20.09.1754
Велика княгиня Катерина народила від гвардійського офіцера Сергія Салтикова сина – майбутнього російського імператора Павла І.
1754
Активізувалися резиденти Григорія Орлика брати Мировичі та Нахімовський Після 1754 Шевальє д'Еон був підісланий до Петербурга під виглядом молодої дівчини, зустрівся з Єлизаветою І і передав їй послання від короля Луї XV. В результаті Росія та Франція зблизилися. Григорій Орлик мав відношення до цієї операції.
Друга половина 1750-х
Велика княгиня Катерина розпочала роман з польським дипломатом Станіславом-Августом Понятовським, майбутнім польським королем Станіславом-Августом.
1755
Агент Григорія Орлика – лікар та природознавець Ніколя-Габріель Ле-Клерк приїхав до хворобливого українського гетьмана Кирила Розумовського і до 1759 року був хатнім лікарем у нього в Батурині.
29.08.1756
Прусія напала на Саксонію: розпочалася Семилітня війна.
1756
Франція та Австрія вступили у Семилітню війну проти Англії та Пруссії. Григорій Орлик одержав чин польного маршала, став начальником армійського корпусу, бився під Росбахом у Саксонії, при Циммдергафені та Лютценберзі, брав участь в облозі Астемберґа та в штурмі Ганновера.
І половина 1757
Пруссія перемогла союзників під Росбахом і Лейтеном.
Літо 1757
Росія вступила у Семилітню війну на боці Франції та Австрії. У складі російської армії – 6000 козаків на чолі з генеральним осавулом Яковом Якубовичем, прилуцьким полковником Григорієм Ґалаґаном, стародубським і київським полковими обозними Скорупою й Солониною. В обозі українського корпусу – 8000 погоничів з 10000 волів та 6000 коней.
19(30).08.1757
Український корпус у складі російської армії розбив прусські війська під Ґрос-Еґерсдорфом, українці взяли участь в окупації Східної Пруссії.
28.08(08.09).1757
Після перемоги під Ґрос-Еґерсдорфом російська армія генерал-фельдмаршала Апраксіна занадто поспішно, немовби рятуючися, відступила за Німан, переслідувана прусськими військами. Сталося це через таємне послання канцлера Олексія Бестужева-Рюміна, який під час хвороби імператриці Єлизавети вважав за краще мати армію в Росії, а не в Східній Пруссії.
1758
Померла королева Франції Марія Аделаїда Савойська.
27.02.1758
Позбавленого чинів та відзнак, опального канцлера Олексія Бестужева-Рюміна вислали з Санкт-Петербурга до села Горстово (Московська губернія), що належало йому.
14.08.1758
Прусські війська зазнали поразки під Цорнцорфом.
1759
Таємний агент Григорія Орлика – Ніколя-Габріель Ле-Клерк став особистим лікарем російської імператриці Єлизавети І.
І.1759
На Новий рік французькі війська увійшли у Франкфурт-на-Майні. Армією командував брат французького посла у Варшаві маршал де Брольї, армійськими корпусами – син Лещинського принц Субіз, принц Камілл Лотаринзький і граф Григор Орлі де Лазіскі. Військовим губернатором Франкфурта став граф Tea де Торас де Прованс, який розмістився на вулиці Оленячий брід, у будинку австрійського радника юстиції, доктора права Иоганна Каспара Гете, батька майбутнього німецького поета Иоганна Вольфганга Гете. У мемуарах останнього про дні французької окупації фігурував і граф Григор Орлі де Лазіскі.
(127)13.04.1759
Завдяки рішучим діям графа Григора Орлі де Лазіскі французи зім'яли піхоту принца Фердинанда Брауншвейзького і виграли битву при Берґені (розташованому на відстані 2 км від Франкфурта), при тому що німців було 40 тисяч, а французів – лише 28 тисяч. Григорія Орлика було поранено в голову, і охоронець Кароль
