Там, у темній річці - Діана Сеттерфілд

на домашньому господарстві й старанно демонструвати, що вона усвідомлює те, про що давно знають інші: ніхто не візьме її заміж, Бессі приречена на дівоцтво. Замість того, щоб у церкві сісти собі тихенько ззаду, дівчина проштовхувалася у центр і сідала посередині ряду, в усіх на виду. У гарну погоду вона кульгала до лавки на лужку і сиділа там із вишивкою або книжкою; взимку вдягала рукавички і розгулювала там, де більш-менш рівно; коли ж було слизько, вона кидала заздрісні погляди на тих, кому ноги дозволяли ковзати по кризі. За її спиною зловтішні парубки — насправді ті ж самі, що крутили дулі Робертові — передражнювали качину ходу Бессі. Ті, хто знав дівчину змалку, до того, як вона стала носити пов'язку, пам'ятали, що те око було якимось білим, а зіниця повернута кудись убік. Неможливо зрозуміти, куди вона дивиться і що бачить.

Раніше у Бессі Мей були подружки. Зграйка дівчаток, які разом ходили до школи та додому, заходжали одна до одної в гості й гуляли, взявшись за руки. Та коли вони виросли, дружба зійшла нанівець. Можливо, дівчата побоювалися, що зовнішні вади Бессі можуть виявитися заразними, або що хлопці обходитимуть їх стороною, якщо поряд буде така подружка. Коли Роберт Армстронг придбав ферму, Бессі вела самотнє життя. Вона ходила з високо піднятою головою, усміхалася, і її ставлення до світу анітрохи не змінилося. Та Бессі добре усвідомлювала, що світ змінив своє ставлення до неї.

Одна зі змін була пов'язана з тим, як стали поводитися з нею парубки. У шістнадцять років, завдяки світлим кучерикам, чарівній усмішці та тонкій талії, Бесс вважалася гарненькою. Якщо ж подивитися на неї у сидячій позі, з того боку, де не було пов'язки, то будь-хто визнає її найкрасивішою дівчиною в селі. Це не залишилося поза увагою хлопців, які стали проводжати її вульгарними жартами. Коли в одному серці поєднується хіть і зневага, утворюється диявольська суміш. Якщо їм випадало перестріти Бессі саму на стежці, парубки кидали на неї хтиві погляди, хапали її, знаючи, що дівчині не вдасться швидко відскочити від простягнутих рук. Бессі не раз поверталася додому в забрудненій спідниці й із замурзаними руками — ніби «зашпорталася».

Роберт Армстронг знав, що про нього думає зграя молодиків із ферми. Придивившись до них пильніше, він зрозумів, якої вони думки про Бессі Мей. Одного вечора, коли Роберт приїхав до обійстя Меїв зі звичним візитом, містер Мей зустрів його на порозі й сумно похитав головою: «Не сьогодні, містере Армстронг». Тремтячі руки та сповнені сліз очі друга підказали, що сталося лихо. Спостерігаючи за молодиками на фермі, почувши уривок зухвалої бесіди, в якій один із лобуряк хвастовито поминав ім'я Бессі та ще й супроводив його вульгарним жестом, він, мабуть, здогадувався, яке саме лихо.

Упродовж декількох днів Армстронг узагалі не бачив дівчину. Вона не з'явилася у церкві, не ходила селом за дорученнями батьків і не працювала в саду. А коли знову вийшла в люди, було помітно, що щось у ній змінилося. Вона була такою ж енергійною та чепурною, як і раніше, але її простота та зацікавленість світом змінилися похмурим настроєм. У ній відчувалася рішучість не терпіти поразки.

Він думав про це цілу ніч. Усе вирішив і заснув із цим, а коли прокинувся, це рішення не втратило для нього привабливості. Він перестрів Бессі, коли вона несла батькові обід, на тихому річковому березі, де кущі глоду поступалися місцем ліщині. Помітив її переляк, коли вона зрозуміла, що навколо нікого нема. Сховав руки за спиною і звернувся до неї, розглядаючи носаки своїх черевиків:

— Міс Мей. Ми з вами раніше майже не розмовляли, але ви знаєте, хто я. Знаєте, що я — друг вашого батька і власник цієї ферми. Знаєте, що я завжди вчасно плачу свої борги. Я маю мало друзів, але й ворогів немає. Якщо вам колись знадобиться захист, благаю вас звернутися до мене. Мені нічого так не кортить, як розділити з вами тягар життя — чи то як друг, чи то як чоловік — це вже вам вирішувати. Просто знайте, що я до ваших послуг.

Він підняв голову, подивився в її ошелешені очі, вклонився і пішов.

Наступного дня Роберт прийшов туди само у той само час. Вона вже була там.

— Містере Армстронг, — почала Бессі. — Я не вмію говорити так красиво, як ви. Перш ніж відповісти на ваші учорашні слова, маю дещо зробити. Я зараз це зроблю, а після того ви, можливо, захочете взяти свої слова назад.

Він кивнув.

Бессі опустила голову, піднесла руки до пов'язки і пересунула її так, щоб вона закрила здорове око і вивільнила хворе. Тоді повернулася до нього правим боком.

Армстронг оглянув праве око Бессі. Здавалося, що воно жило окремим життям. Райдужна оболонка була такою ж блакитною, як і в іншого ока, але під нею купчились якісь темні тіні. Зіниця, така звична для будь-якого ока річ, якось дивно перекосилася. Раптом Амстронг збагнув, що насправді то не він витріщається, а за ним споглядають. Під цим поглядом відчував себе голим і розчленованим. Миттю пригадалися сороміцькі епізоди з дитинства. Моменти, коли він поводився не так шляхетно, як хотілося б. Згадав ті випадки, коли виявляв невдячність. Відчув докір совісті і вирішив більше так не чинити. Водночас спізнав і полегшення від того, що, крім дрібних виявів неповаги до інших, йому нема чого соромитися у житті.

Огляд тривав недовго. Надивившись досхочу, Бессі опустила голову і повернула пов'язку на місце. Кола вона підвела на нього очі, щось у її обличчі невловимо змінилося. У ньому читався подив і ще дещо, від чого у нього потеплішало на серці. Її здорове око випромінювало приязнь, прихильність, навіть захоплення. Це було почуття, яке колись — чи варто йому про таке мріяти? — може перерости у кохання.

— Ви — добра людина, містере Армстронг. Я у цьому впевнена. Втім, ви маєте дещо про мене знати.

Останні слова вона вимовила майже пошепки і дуже невпевнено.

— Я знаю.

— Я не це маю на увазі, — вона вказала на пов'язку.

— І я не про це. I не про вашу ходу.

Вона глянула на нього.

— Звідки ви знаєте?

— Той чоловік працює на моїй фермі. Я здогадався.

— І ви все ще хочете взяти зі мною шлюб?

— Так.

— Але якщо?..

— Якщо буде дитина?

Вона кивнула, почервоніла й опустила очі.

— Не стидайтеся, Бесс. Вашого сорому тут немає. Весь сором нехай впаде на голову