Зірки Егера - Геза Гардоні

— Поки турки у нас, ми не зможемо зустрічатися, хіба що при одній умові, якщо ти приходитимеш в палац з паном Балінтом. Тоді стань ось тут, біля печі, і я прийду до тебе.

Гергей узяв Еву за руку. Дівчина відчула, що рука його тремтить.

— Можна поцілувати тебе? — запитав Гергей.

Раніше вони цілувалися, не питаючи згоди. Тепер Гергей відчував, що Ева уже не та дівчина, яку він любив у Керестеші як свою рідну сестричку. Дівчина теж відчула якусь зміну і зашарілася.

— Поцілуй,— відповіла вона, щасливий серйозна, і підставила не щічку, як раніше, а вуста.

О четвертій годині пополудні малолітнього короля одягли в дорогу. У дворі вже чекала позолочена карета, що мала відвезти його в Обудайську долину, де розташувався турецький султан.

Але королева до останньої хвилини не хотіла відпускати синочка. Вона обхопила голівку руками й заплакала.

— У вас немає дітей! — сказала вона.— І в тебе немає, чернець Дьєрдю, і в тебе, Подманицькі. І в Петровича їх немає. Ви не можете зрозуміти, як матері відпустити своє дитя в лігво тигра! Хто знає, чи повернеться він звідти? Терек! Не покидай мене! Дитину я доручаю тобі! Ти й сам батько і знаєш, як батьківське серце переживає за долю своєї дитини. Бережи його, як рідного сина!

Забувши про свій сан, вона впала на коліна перед Балінтом Тереком зі словами «Не покидай мене!». Благально простягнула до нього свої руки.

Ця сцена потрясла всіх присутніх.

— Ради бога, ваша величність! — вигукнув чернець Дьєрдь і допоміг королеві піднятися.

— Ваша величносте,— заявив глибоко зворушений Балінт Терек,— я поїду з королевичем! Клянуся, якщо хоч волосина впаде йому з голови, моя шабля сьогодні ж умиється кров'ю султана!

Табір султана розташувався під Обудою. Його розкішне потрійне шатро стояло на місці теперішньої Царської купальні (Часарфюрдо). Одна тільки назва, що шатро, а насправді це було щось на зразок палацу, спорудженого з дерева і цупкої тканини. Всередині шатро ділилося на зали і світлички, зовні блищало від позолоти.

Близько п'ятої години пополудні угорські посли вирушили в дорогу з королівського палацу. Попереду скакав загін гусарів, за ними рухались витязі вельмож і пажі з подарунками. Султанові везли скарби зрадника батьківщини Тамаша Борнемісси, що був у змові з німцями. Позаду їхав загін двірцевої варти, різна придворна челядь і відбірні ратники вельмож. А за ними — вже самі вельможі, серед яких виділявся чернець Дьердь у білій сутані з каптуром. Поряд з синім мереживним вбранням Балінта Терека біла сутана ченця здавалася величною. Вельможі оточували позолочений екіпаж королевича, запряжений шестіркою коней. В кареті сиділи дві придворні дами й нянька. На колінах у неї підстрибував одягнений у біле шовкове вбрання рожевощокий король.

Довговолосі пажі в шовкових" шапочках вели з обох боків коней. За каретою їхали двірцеві охоронці у срібних шоломах, а за ними скакала довга колона офіцерів, що відзначилися в обороні Буди.

Гергей їхав на гнідому коникові слідом за Балінтом Тереком. Гнітючий настрій господаря передався і йому. Хлопець сидів на коні похмурий і зосереджений. Він повеселішав тільки тоді, коли побачив позаду себе старого Цецеї. Та й кумедно ж сидить старий верхи на коні! Одна його дерев'яна нога випростана, а друга, що згиналася в коліні, підібгана. Повід він тримав у правій руці, шабля теж почеплена з правого боку.

Гергей ще ніколи не бачив його верхи, при зброї, і він розсміявся. А старий і справді був кумедний, коли вирушав у похід. Старомодна висока шапка з орлиним пером зсунута набакир, маленькі сиві вуса хвацько підкручені й навощені, як у парубка. А спереду у нього зубів уже не було і очі глибоко позападали від старості, то він скидався швидше на городнє опудало, аніж на угорського витязя в парадному одязі.

Гергей не втримався і розсміявся, але тут-таки засоромився і, щоб спокутувати свій гріх, почекав Цецеї і сказав:

— Доброго вам дня! Як же це я не помітив вашу милість?

— Я щойно приєднався до цієї процесії.— Старий глянув на нього здивовано.— А ти чого так вирядився, наче чуперадло якесь?

Це він так висловився про чудовий пажеський костюм Гергея, зшитий з червоного й синього атласу, і про шаблю в коштовних перламутрових піхвах.

— Мій господар призначив мене своїм пажем,— похвалився Гергей.— Я тепер скрізь ходжу за ним. Буваю і в королівському палаці. А тепер їду разом з ним до турецького султана.

Юнак свідомо вихвалявся, аби показати, що не такий він пішак, як хтось собі думає, що й він має доступ у те коло, в якому обертається Ева.

На площі Святого Дьєрдя метушилася юрба людей. Двері й вікна в будинках були розчинені навстіж. Дахи й дерева обліпили веселі дітлахи. Всі очей не зводили з королевича. Який ще малюк, а вже король!

— Він тримає голівку достоту так, як і його небіжчик-тато,— сказала якась жінка.