Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
-Тихо, синку, тихо! Мізки вишибу, сука! Стояти!
-Чого треба? Ти хто?
-Не твоє собаче діло! Звати як! Раз-два-три, звати як, ну? - тепер дуло давило на зовсім не по сезону поголений череп.
-Патик! Юра Патик! Знаєш, під ким ходжу?
-Ще одне криве слово - ходитимеш під себе, гандон, до кінця життя! Одна радість, суко, для тебе - коротким воно буде, життя твоє довбане! У машину, бігом!
-Чого?
-За кермо сядь, підор гнійний! Рипнешся - дірок в тобі нароблю! Бігом, бігом!
Вони обійшли джип з лівого боку. Юра Патик виконав наказ, сівши на місце водія. Рибалка, далі тримаючи його на стволі, переклав зброю з правої руки в ліву, ступив крок назад, прочинив задні дверцята. Патик показав себе доволі спритним супротивником, тепер як раз був небезпечний момент, коли він може спробувати поновити свої домінуючи позиції. Руків`я пістолета знову стиснула права долоня, Олег, взявшись за дверцята, швидко засунув правицю всередину в черево "джипа", наставляючи її на один рівень з головою водія, плавним і вправним рухом занурився в салон сам, примостився на задньому сидінні, амбал не встиг навіть оговтатися. Дуло "макарова" повернулося на соє місце, до потилиці Патика.
-Там біля тебя цацка лежить. Будь другом, дай мені її сюди! Правою рукою і дуже обережно, а то стрельну, мізки в стелю. Ну!
Патик нарешті зрозумів - наказ небезпечного незнайомця краще виконувати. Автомат він передав назад, навіть не намагаючись робити різких рухів.
-Молоток, - Олег примостив "калаша" біля себе. - Тепер гоу, туди, звідки приїхали.
-Куди це?
Замість відповіді Рибалка садонув полоненого по маківці, навмисне роздираючи шкіру на голові дулом пістолета. Зацебеніла кров.
-Повторити чи ясно все?
-Ясно.
"Джип" розвернувся і рушив з місця. На коротку вечірню пригоду, як водиться, уваги ніхто не звернув. Коли під вікнами кричать, народ нині воліє вікна закрити.
-Чого тобі треба? - вкотре запитав Патик, коли вони вивернули на Оболонський проспект.
-Тебе знають у "Затишку"?
-Працюю там.
-Тепер куди виїздив?
-До баби.
-Вибач, старий, поламав тобі кайф. Нічого, будеш розумним - не одну ще рибоньку вжариш. Чи в тебе одна-єдина? Ти останній романтик, нє?
-Твоє яке...
-От бач, уже поводиш себе нерозумно. Ким же ти там? Мабуть, охорона? Точно, секьюріті, не поставлять же тебе служником на кухню чи покоївкою. Зміна скінчилася?
-Знаєш ти багато.
-У мене, синку, така робота. А в тебе тепер робота - завезти мене всередину, бо хоч одне гниле слово охороні біля воріт, і в тебе стрельну першого, ти ближче сидиш. Повертатися мусив на ніч?
-Завтра.
-Нічого. Придумай сам, чому повернувся назад сьогодні. Жигуна знаєш?
-Хазяїн.
-Чому охоронці дурня включають, коли їх про хазяїна запитують? Може, на них теж треба ствола наставити? Мовчиш? У хазяїна ваше прізвище справжнє чи його більше на погоняло називають? Ось ти, наприклад, як до нього звертаєшся. Коли просиш підвищити тобі платню?
-Сергій Сергійович.
-А Патик - хвамілія чи клікуха? На могилі в тебе що напишуть: Юра Патик, трагічно загинув?
Наступної миті Олег зрозумів, що через своє патякання втратив пильність: Патик різко крутонув "бублика", кидаючи машину праворуч, ближче до бровки тротуара, пасажир на задньому сидінні гойднувся, завалився на бік, а водій знову кинув машину, тепер - ліворуч, порушуючи правила дорожнього руху - на дії автохулігана негайно відреагували гудками авта, що їхали поруч. Олега кинуло в протилежний бік, він навіть дригнув ногою, скидаючи на підлогу автомат. "Джип" тим часом гайнув у якийсь провулок, уникаючи небажаних для обох зустрічей з ДАЇ, ліва рука Патика стискала кермо, права вже тяглася кудись у праву сторону, швидше за все, до зброї. Втримавшись під час чергового водійського фінту, Рибалка, котрий попри все стискав "макаров" у руці, наплював на обережність, наставив ствола на Патика, опустив його на потрібний рівень, двічі натиснув на спуск. Здалося, в салоні рвонула бомба, у обох заклало вуха, Патик, пустивши кермо, схопився за праве плече, Карась гаркнув: "Пильнуй!", водійські навички переважили, неушкоджена лівиця знову стисла "бублика", вирівнюючи машину. У салоні запахло порохом. Рибалка випростався. Розлючено довбанув Юрка по свіжезабитому місці на маківці, не стримавшись, штовхнув дулом у поранене плече. Патик зойкнув, та керма цього разу не випустив.
-Що задумав, сучар-ра, - Олег тяжко дихав. - Дивись перед собою, аби від даїшників тікати не довелося.
-Хто їх більше боїться - ти чи я?
-Почуємо їхні ва-ау - ва-ау - ва-ау, - Карась фальшиво зобразив звук міліцейської сирени, - ось тоді й побачимо. Поки що вези, куди віз.
-Перев`язати треба... Перша допомога...
-Сам винен. Там не стільки тієї рани, скільки криків та писків. Утримаєш машину?
-Не знаю... Падло...
-А ти заради кого у ковбоїв тут граєшся мені? Думаєш, Сергій Сергійович таки правда платню підніме баксів на десять, аби ти міг свої трипери лікувати? Для таких, як ти, трипер - як для вояка медаль "За відвагу". Чи для снайпера - зарубка на прикладі гвинтаря... Років тобі скільки?
-З мене кров витікає, мать твою!
-Вся не витече. Сам винен, казав же, дурню, аби не рипався. Років, питаю, скільки? Чи забув?
-Двадцять два.
-Дівчинці, яку в підвалі тримаєте, знаєш, скільки?
-Яку дівчинку і в якому..., - Патик не договорив. З усього видно, аж такого повороту теми
