Делілло Дон. Зеро К - Дон Делілло

не скидається на українське, воно скоріше скандинавське. Однак Стак — це антипод на позір, насправді це ще одна історія дорослішання і родинних стосунків, яку письменник ускладнює вступом Стака в український добровольчий батальйон, символічним поверненням на Батьківщину, де померли його родичі, замордовані Сталіним під час голодоморів, і де помирає він. А насамкінець автор виводить образ ще одного хлопчика в автобусі, який спостерігає за так званим «Мангеттенгенджом[30]». Делілло зазначав, що спочатку планував вставити цей уривок у середину роману, але згодом зрозумів, що отакий має бути найкращий фінал: улюблена і рідна йому частина Нью-Йорка, захоплені вигуки хлопчика, виразніші за будь-які слова, і відмова від небесного світла.

У своїх порівняно небагатьох коментарях Делілло неохоче говорить про власні твори, однак за певного особистою значимістю вирізняє три з них:

«Терези» — адже, за його словами, замах на президента Кеннеді зробив його письменником і змінив усіх американців, давши відчуття того, що «ми живемо у тривожні часи». Пізніше він сам здивовано згадував, що, вочевидь, невипадково, його перший роман «Американа» закінчувався тим, що головний персонаж їде машиною саме до Далласа, а потім і вулицею, на якій усе сталося, поряд із президентським кортежом;

«Підземний світ» — адже там про 50-ті, роки його молодості, і про Бронкс, де минуло дитинство;

«Зеро К» — адже там про смерть, те, що буває (може бути) після неї, і мистецтво. Зрештою, усі романи Делілло саме про це — про підготовку до смерті й літературу як форму думання про неї.

Письменник час від часу повторює ту саму думку, що чимдалі, то все частіше почувається хлопчиком з Бронкса, і що, певно, це якесь вікове відчуття, загострення пам'яті. «Усі сюжети мають схильність рухатися до смерті»,— каже Джек з його «Білого шуму» (1985). «Кожен хоче володіти кінцем світу»,— каже Росс із «Зеро К». Зрештою, що ми маємо наприкінці життя, як не спогади про щасливе дитинство й очікування близького зникнення?

Щодня треба вчитися мистецтва помирання, казали античні філософи про смисл життя, а Цицерон уточнював, що філософствувати — це готуватися до смерті. Так зрештою і робить Дон Делілло кожним своїм твором: готує нас і себе до небуття, керуючись тезою Альбера Камю: «Хочеш бути філософом — пиши романи». Так хлопчик з Бронкса, який пише романи про смерть, і став одним з найважливіших американських письменників сьогодення.

Важко уявити, як люди можуть краще зрозуміти американське життя другої половини двадцятого століття і початку двадцять першого, ніж читаючи Дона Делілло... Масштаб запиту Делілло — глобальний та історичний.... Його творчість приголомшлива, зроблена з потайних благословень... Моєму поколінню письменників вона доводить, що художня література і досі може робити все що завгодно.

ДЖЕННІФЕР ЕҐАН на представленні Медалі за видатний внесок в американську літературу

Читання книжок Дона Делілло підтримує нашу віру в мистецтво художньої літератури: він уловлює плин життя кінця століття у словах, в одному реченні за одним, що яскраво сяють,

«ELLE»

Боги обладнали Делілло антенами провидця.

МАРТІН АМІС, «The New Yorker»

www.fabulabook.com

www.facebook.com/Fabulabook/

vk.com/fabulabook

www.instagram.com/fabulabook/

Примітки

1

Напрям у мистецтві, об'єктом якого є реальний пейзаж, фрагмент природного середовища. Виник у США наприкінці 1960-х.

2

Буття 3:19. (Переклад І. Хоменка.).

3

Там само.

4

Також: віженарі арт — художній стиль, в основі якого лежить зображення побаченого в зміненому стані свідомості, релігійного, медитативного споглядання або трансу.

5

Оші-нахор — дослівно тадж. «натщесерце», плов, який подається «на пустий шлунок» з 6 до 11 ранку.

6

Мастаба (від араб, «лавка», а від давньоєгипетської — «будинок вічності», або «вічний дім») — тип гробниць древньоєгипетської знаті у формі усіченої піраміди, які будували з сирцевої цегли або каменю з Нілу в 3000-2250 рр. до н. е., передував східчастим пірамідам.

9

Світ, слово або смерть (нім.).

10

Протилежність (від італ.) — у пластичному мистецтві спосіб скульптурного зображення постаті людини, коли вся вага тіла утримується на одній нозі, тоді як інша нога залишається вивільненою і легко опирається на землю. Ширше — коли положення однієї частини тіла контрастно протиставлене положенню другої частини.

11

Надзвичайно м'які. (фр.) Те саме, що й ultra soft (англ.) у назві серветок Клінекс.

12

Тренчкот (тренч) — дощовик з незмінними атрибутами: двобортний, з погонами і відкладним коміром, манжетами, кокеткою, поясом і розрізом ззаду. Зазвичай робився з водонепроникного матеріалу.

13

Найнижча, найпотайніша частина будівлі, переважно — святилище в храмі. У переносному значенні — потаємні причини.

14

Страва, поширена на Близькому Сході. Невеликі кульки з меленого нуту або кінських бобів, підсмажені на олії, покладені в піту разом з маринованими овочами та соусом.

15

Фільто (фільтрум) — підносовий жолобок, губний рівчачок.

16

Граб звичайний колоноподібний.

17

Соняшник багаторічний десятипелюстковий.

18

Томас Браун (1605-1682) — британський медик, представник доби «бароко», автор літературних «проб» на окультно-релігійні та природознавчі теми.

19

Різновид пантоміми, композиції, коли люди позують, наслідуючи відомі художні твори або уявні картини та скульптури.

20

Процес перетворення на скло.

21

Сонце і тінь. (ісп.).

22

Тобто 6 футів і 4 дюйми, дорівнює десь 193 см.

23

Музей американських фінансів на розі Волл-стрит і Вільямс-стрит у Нью-Йорці.

24

Інша назва міста Денвер у штаті Колорадо — «Місто на височині милі», адже воно розташоване на висоті понад 1600 метрів над рівнем моря.

25

Зал для занять єдиноборствами.

26

Із його праці «Буття і час» (1927).

27

Та, що несамовито дме — потужна піщана і пилова буря в пустелях Єгипта й Аравії. (араб.).

28

Останнє речення Книги XIII, Розділу XI трактату «Про Град