Пірат - Гарольд Роббінс

Незважаючи на прохолоду їй стало жарко. Сторожко вона приступила до роботи над другим рядом. На те, щоб прорізати вдвоє скручений дріт, пішло двадцять хвилин. Останній ряд був оповитий потрійним дротом, і поки вона пробилася через нього, минуло сорок хвилин.

Вона лежала горілиць, хапаючи ротом повітря, її руки та плечі аж гули від болю. Через хвилю вона зиркнула на Соад.

— Повземо аж до білих стовпців. Вони мусять бути звідси десь за двісті метрів. Після цього ми, вважай, переможці.

— Гаразд,— відповіла Соад.

— Не забудьте пригинати голови,— сказала Лейла.

Вона перевернулася долілиць і поповзла вперед. Двісті метрів на животі здавалися тисячею миль.

Нарешті їй уже було видно білі стовпці, які стирчали з землі за кілька метрів перед нею. В цей самий час вона почула голоси — чоловічі голоси.

Лейла підняла руку долонею назад, щоб жінки затихли. Це буде ганьба, коли їх застукають зараз. Усі вони втиснулися в землю.

Голоси долинали зліва від неї. В місячнім сяйві їй було видно трьох вояків. Один з них курив сигарету, а двоє інших сиділи за кулеметом. З рук вояка вогненною дугою відлетів сірник і впав біля обличчя Лейли.

— А ті шльондри все ще там,— сказав вояк з сигаретою.

Один з них підвівся, став махати руками, щоб зігрітися.

— Хамідові доведеться гріти чимало остуджених шмоньок.

Вояк з сигаретою засміявся.

— Хай передасть кілька мені. Я допоможу йому їх розігріти.

— Хамід не віддає нічого,— сказав той, що сидів. — Він поводиться, мов паша в своєму гаремі.

Пролунав приглушений гудок. Вояк з сигаретою взяв радіотелефон. Лейлі нечутно було, про що він говорив по рації, та вона чула, що він сказав своїм товаришам, коли він поклав її.

— Це був перший пост. Вони застукали їх, а потім згубили. Гадають, що вони можуть просуватися в цьому напрямі.

— Та вони там наклали повні трусики,— сказав один із решти. — При місяці я бачу на півмилі. Там немає нікого.

— Все одно, розтуляй баньки ширше. Бо це ж буде ганьба, коли кілька дівчат підставлять нам під ніс ослячу сраку.

Лейла подумки посміхнулася. Це власне те, що вони і намагаються зробити. Вона потягнулася назад і постукала по плечі Соад. Це значило: «Ти чула?»

Соад кивнула, так само як і жінки позад неї. Вони всі чули.

Лейла широко махнула рукою. Вони зрозуміли. Вони поповзуть широким півколом, щоб вийти на кулеметне гніздо ззаду. Повільно, стримуючи дихання, вони рушили.

Минула майже година, поки вони забралися далеко за білі стовпчики й опинилися за кулеметом. Лейла дала сигнал.

З вереском жінки зірвалися за нею на приступ. Лаючись, вояки обернулися в їхній бік, та їм в очі дивилися цівки рушниць.

— Ви взяті в полон,— кинула Лейла.

Капрал раптом посміхнувся.

— Мабуть, що так,— визнав він.

Лейла впізнала його: це той, що курив сигарету. Не приховуючи нотки тріумфу в голосі, вона сказала:

— Може, ти тепер будеш думати по-іншому про жінок-вояків.

— Можливо,— кивнув капрал.

— А що ми тепер будемо робити? — спитала Соад.

— Не знаю,— сказала Лейла. — Гадаю, що ми мусимо зв'язатися з штаб-квартирою і повідомити, що ми взяли їх у полон. — Вона повернулася до капрала. — Дай мені твій радіотелефон.

Все ще посміхаючись, він подав його.

— Можна внести пропозицію?

— Коли до вподоби,— сказала Лейла діловим тоном.

— Ми ваші бранці, правда ж?

Лейла кивнула.

— А чому б вам нас не зґвалтувати, перш ніж рапортувати? Ми не будемо скаржитися.

Жінки загигикали. Лейла розсердилася. Арабські чоловіки являють собою найгірші зразки чоловічого шовінізму. Вона натиснула кнопку виклику на радіотелефоні. Та, перш ніж вона отримала відповідь, до них легкою ходою підійшли Хамід та Джаміля, так невимушено, ніби вони провели надвечірок у парку.

— Де ти в чорта був? — визвірилася вона на Хаміда:

— Ішов слідом за вами.

— А чому не допомагав нам?

Він знизав плечима.

— Навіщо? Ви все робили як слід.

Вона зиркнула на Джамілю. На пиці пухкенької палестинки був блаженний вираз, і Лейла здогадувалася чому. Вона знов звернулася до Хаміда:

— А як ви пробралися крізь колючий дріт?

— Запросто,— мовив він, його лице розпливлося в широкій посмішці. — Ми прокопали для себе міленький рівчачок і протрахали по ньому собі дорогу.

Лейла спробувала надати своєму лицю суворості, та потім засміялася. У сирійського найманця було дивне почуття гумору, і це її розсмішило. Вона передала йому радіотелефон.

— Тримай, виходь на зв'язок,— сказала вона. — Може, ти зможеш умовити начальників, щоб вони прислали за нами вантажівку. Мабуть, усім нам не завадить скористатися гарячим душем.

Над душовими кабінами казарми підіймалася пара. Крізь плюскіт води долинав жіночий гамір.

У кожній душовій кабіні було по чотири лійки, якраз для чотирьох жінок. А оскільки було лише дві кабіни, то перед ними завжди стояла черга жінок, які чекали, поки відкриється душ. Тож Лейла воліла почекати, доки можна буде помитися під душем спокійно. Спершись ліктями на підвіконня, вона курила сигарету, прислухаючись до жіночих балачок.