Адвокат диявола - Ендрю Нейдерман

Мак-Кензі почав неспішно, методично виголошувати версію обвинувачення, нагромаджуючи свої припущення, аргументи й факти на міцний, як йому здавалося, фундамент провини. Кевінові подумалося, що він вчинив дуже мудро, забезпечивши свою версію чіткими початком, серединою та кінцем і приберігши клінічні дані та дані судової експертизи наостанок. Працював він обережно та впевнено, а зовні видавався зрілим, досвідченим юристом. Через це Кевін почав ще більше соромитися своєї молодості та відносної недосвідченості.

Чому, думав він, ще навіть не почавши виступати, Джон Мільтон такий упевнений у його здібностях і чому він так сильно бажає, щоб Ротберґа захищав Кевін? Істинні мотиви, з яких містер Мільтон передав йому справу Ротберґа, почали викликати в нього сильну підозру. Можливо, він від початку знав, що вони програють, і хотів перекласти відповідальність на Кевіна, пояснивши це його молодістю та недосвідченістю.

— Ви побачите, шановні присяжні, — заговорив Мак-Кензі, — що насіння цього хитромудрого вбивства було посіяно за багато років до того, як воно відбулося; що у відповідача з’явився мотив, була можливість і він скоїв це безпринципне діяння холоднокровно та розсудливо, не сумніваючись, що його провина залишиться непоміченою через спантеличення або можливу халатність.

Він повернувся до Ротберґа і показав на нього.

— Він покладається на одне слово — «сумнів» — і сподівається, що його адвокат підтримає цей сумнів, щоб не дати вам із чистим сумлінням засудити його за цей жахливий злочин.

Завдяки продуманій промові та неквапливим рухам Мак-Кензі напружена справа набула похмурого відтінку. Газетярі й телевізійники швидко черкали нотатки. Художники заходилися малювати обличчя присяжних, а також невиразне лице Ротберґа. Той навіть позіхнув один раз під час вступного слова прокурора.

За перші два дні Мак-Кензі представив свідків, які показали мерзенність Ротберґового характеру. Вони розповіли, що він, граючи в азартні ігри, програв велику частину статків родини Шапіро і навіть удруге заклав готель, незважаючи на його славу по всій країні та успіх пекарні, де виготовляли хліб з родзинками. Чимало з цього відбулося після того, як Максін стала надто хвора, щоби брати активну участь в управлінні готелем і бізнесом.

Мак-Кензі навіть згадав про ті дні, коли Ротберґ працював у їдальні й ночами грав у карти та програвав зароблені чайові. Він ретельно переказував Ротберґове минуле, виставляючи його покидьком і водночас хитруном, який проникнув у серце Максін Шапіро. Він дійшов висновку, що їхній шлюб був шлюбом з розрахунку. Звичайно ж, він одружився з нею через гроші. Коли Кевін запротестував проти цієї характеристики як безпідставної, Мак-Кензі викликав свідка, що підтвердив це звинувачення, — шеф-кухаря на пенсії, який заприсягся, ніби Ротберґ сказав йому, що колись заволодіє «Приозерною хатинкою Шапіро», звабивши Максін.

Далі, після плавного переходу, який показав, що Ротберґ уже мав позашлюбні стосунки в минулому, Мак-Кензі представив Трейсі Кейсвелл. Викликавши її на трибуну, він швидко змусив її визнати, що вона мала роман зі Стенлі Ротберґом, коли його дружина хворіла.

Наступного дня Мак-Кензі перейшов до хвороби Максін Ротберґ. Він викликав на трибуну лікаря, і той чітко описав її проблеми та небезпеки її становища. Покритикувати Беверлі Морґан Мак-Кензі йому не дав. Він, вочевидь, не хотів навіяти присяжним думку, що Беверлі Морґан могла ненароком убити Максін Ротберґ, бо була п’яницею. Для Кевіна ж найважливішим під час перехресного допиту було змусити лікаря визнати, що Максін була здатна вколоти інсулін сама собі.

Тут Мак-Кензі звернувся до доказів поліції та показав запас інсуліну, що був схований у шафі Стенлі. Патологоанатом представив протокол патолого-анатомічного дослідження. Натяки були очевидні. Врешті-решт на трибуну для підтвердження заяв викликали Беверлі Морґан. Мак-Кензі попросив її розповісти про стосунки Ротберґа з дружиною, про те, як нечасто він приходив до неї й цікавився нею. Вона розповіла про події, що сталися в день смерті Максін Ротберґ, практично так само, як розповіла про них Кевінові. А далі настала черга Кевіна.

Перш ніж підвестися й узятися за перехресний допит Беверлі Морґан, він відчув, як хтось торкнувся його плеча, а озирнувшись, побачив, що за ним стоїть Тед.

— Це від містера Мільтона, — прошепотів Тед і кивнув на ту частину зали, де зазвичай сиділи, прибувши на суд, Дейв, Тед і Пол. Дейв і Пол були там, але цього разу між ними ще й сидів містер Мільтон. Він усміхнувся і кивнув.

— Що?

Кевін розгорнув папірець і прочитав записку, а тоді знову поглянув туди. Містер Мільтон кивнув знову, але вже рішучіше. Тед поплескав Кевіна по плечу й повернувся на своє місце. Кевін устав і повернувся до Беверлі Морґан. Він ще раз позирнув на записку, щоб пересвідчитися, що читає її правильно. А тоді розпочав, дивуючись відповідям Беверлі Морґан не менше за обвинувачення.

— Місіс Морґан, ви щойно засвідчили, що після візитів містера Ротберґа до місіс Ротберґ вона інколи почувалася дуже нещасною. Чи виділяється, на вашу думку, якийсь окремий такий випадок, можливо, відносно недавній?

— Так, — відповіла Беверлі Морґан, а тоді розповіла про події та сварку Стенлі Ротберґа з дружиною, про яку говорив він сам. Не змигнувши оком і не перемінившись на лиці, вона сказала, що бачила, як Максін Ротберґ заїхала до кімнати Стенлі.

— Інсулін був у неї на колінах, — вона зупинилася, поглянула на слухачів, а тоді договорила: — А ще на ній були мої латексні рукавички.

На мить запала важка тиша, така, як буває перед бурею, а тоді в судовій залі утворився справжнісінький пандемоніум: репортери помчали телефонувати, а всі інші здивовано загомоніли. Суддя постукав молотком, аби втихомирити юрбу, і пригрозив вигнати всіх, окрім учасників справи. Озирнувшись, Кевін побачив, що інші молодші партнери нікуди не поділись, а от Джон Мільтон зник. Коли порядок було відновлено, Кевін сказав судді, що більше не має запитань.

Мак-Кензі повторно допитав Беверлі Морґан, поцікавившись, чому вона не розповідала цього раніше. Вона спокійно відказала, що цього запитання їй ще ніхто не ставив. Кевін замислився, чи згадає тепер Мак-Кензі, що лікар її критикував, а сама вона має проблеми з алкоголем, аби дискредитувати її слова. У такому разі Кевін був готовий показати, як вона могла виявити тоді халатність і спричинитися до смерті Максін Ротберґ. Хоч би що сталося, він міг заплутати присяжних і посіяти в їхніх головах серйозні сумніви у винуватості Стенлі Ротберґа.

Натомість Мак-Кензі вирішив закінчити версію обвинувачення. Суддя оголосив перерву, і Кевін запитав Пола, де подівся містер Мільтон. Йому хотілося спитати в нього, звідки він знав, що Беверлі Морґан змінить свідчення.

— Йому довелося втекти