Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст. - Неля Ваховська

При останніх словах її обличчя змінилося, постава тіла втратила недбале вичікування, вона виглядає нервово-напруженою, очі блищать, мов порцеляна, а рот зжорстків, вуста 2 тонкі риски. Мабуть вона намагається приховати цю напруженість, що у випадку жінки з такими відкритими рисами ще очевидніше вирізнятиме справжній порив.

—Я знаю, чим відрізняються власність і: майно. (Ти обережно підхоплюєш тему: Без сумніву, ти виставив себе на глум перед цією жінкою — ?можливо, вона тепер просто хоче використати твою слабкість. . … Тоді мені знову доведеться платити більше, ніж я винен —.) — Можете мені повірити, я знаю різницю між власністю і: майном, навіть не знаючи, як ця-людина, яку ви вважаєте моїм другом, їх розрізняє : Ви так дивно вимовили слово друг. Власність і: майно: Зрештою я недарма став адвока —

!Назва професії змушує її здригнутися: —!!То-Ви-ттому (вона не може стримати своєї люті, пальці стискаються в кулаки:) —!!Ттому Ви цілий=вечір стирчите тут наче глиняний бовдур. А я вже було подумала — (вона вибухає каскадами злого сміху:) —думалахахахала що Ви один іхіхіхіз Тих що хохохохочуть тіки потріпахахахатися — (вона раптом опановує себе, голос жорсткий:) —Це ж знов у моді, типаж пиздюка : Все шо не виходить через член, мусить через писок. Мені це має пасувати — економиш багато мила. — (Вона підскакує, стає переді мною, руки в боки:) —!Так. Тож він береться до !справи, Ваш чистенький пан Друкк: за найкращою старою !ЕнДеЕрівською методикою: несоціалістична поведінка тоді, аморальна поведінка — сьогодні, а результат той самий: Хвойдо, !геть із квартири, !Давай її на вулицю, де їй і місце & дитину під опікунство. В Берліні багато мостів, під ними місця вдосталь. — (Вона наступає на мене) —!Ну ж бо !визнайте — (кричить вона, слина й видихуване повітря втрапляють мені в обличчя — (:?!ЩО МЕНЕ СТРИМУЄ ?!ЩО МЕНЕ — СТРИМУЄ —) —шови тіки для !Того тут у мене цього вечора: потай занотуват !як. Може десь іще й магнітофончик !!га — (хапає мене за комір, шарпає) —зара знайду жучка — (:беру її за кисті рук : (вібрація її жил її м’язів як під час шторму —); ти тримаєш її міцно — і стихає, коли я кричу ще глосніше за неї): —!Слухайте. !Ви маєте мене !!вислухати чорт забирай !!!ви-слу-ха-Ти —

Важко дихаючи, вона падає в своє крісло, я її відпускаю.

—Щодо цієї — цієї людини, з якою Ви мене бачили — (чую я свої слова в раптовій тиші, принесеній гудінням & шепотом звуків міста) —тут Ви помиляєтеся. Справді. Він мені !не друг, навіть не сою —

—Але досить=друг, щоб отримати від нього моє ім’я & цю адресу.

Я буду змушений розказати їй, які обставини звели мене з цим Жирним. І муситиму ще раз розказати про жінку, про неї, яку я сподівався зустріти цього вечора тут у Берліні —.— Гра, яку ти почав у масці Іншого, на якого ти вочевидь схожий, але від такого зображання ти починаєш кришитися по краях, вже скоро (передчуваєш ти) все геть розламається, розчиниться в паскудстві й прісній позірності й проявиться — :?Що ж це буде. . …

Вона дивиться на мене уважно-мовчки, але з відчутною недовірою. Вона чекає. Навіть здається, що обличчям цієї жінки пробігають сутінки; ?може, вона мені повірить, тому, що я маю їй розказати.

—Перед цим Ви сказали — (починає вона, тепер спокійно й твердо) —Ви адвокат. Алетаке: сьогодні кожен гицель, що здатний без затинок вимовити слова дойчмарка & кредит, величає себе бізнес-консультантом — ?!чого це у вас-юристів має бути по-іншому. Коли Ви останнього разу були тут, я точно пам’ятаю, Ви ще були механіком —

. . …сторонні постійно нас плутали, тільки після перепитування Хто є Хто. . …: мій !брат що був схожий на мене й залишиться таким як і я схожий на нього — !свиня зі свиней : ?!Скільки мені ще тебе вбивати — : —!Що — (голос жінки нестриманий, жорсткий) —!Що Ви там верзете. !Таж опануйте себе — : —З!розумійте:Мій !брат. Донощицька=свиня, з якою Ви мене сплутали. Тепер мені !Все ясно. (Кипляча брудна вода, пузирі в пінистому вареві — & із задушливого булькоту її голос:) — !Все. Не думаю, що Вам уже !Все ясно. Навіть якщо Ви тільки бра — : —!Тільки — це добре. (Й із втомлено-тріпотливою усмішкою знов опускаюся в крісло) —Він видається мені все живішим, відколи він — відколи я його —

—тільки брат. Хозна. Може це й правда. А мо це знов яка дурнувата історія. Такесобі сюсюсю, яке Ви мені —

—!Послухайте. (Я беру жінку за обидва передпліччя її суглобні кістки тонкі й прохолодні наче порцелянові, вдивляюся в чуже , холодне обличчя, яке в 1 мить видається на диво порожнім, наче з потоками часу з нього вимилася вся здатність виражати почуття — сум аб співучасть —.) —!Послухайте. Лише !1 мить. Ми маємо. Маємо дійсно. Божежмій: Від Вашого лиця я геть затинаюся. Отож. Послухайте. !Будь ласка. Ми маємо !дійсно !поговорити. Я — я Вам !Усе поясню. Справді Все і — : —Ще раз Усе. Трошки забагато за дну ціну, чнетак. : —Скікиви-хочте. Бо — ось — у мене достатньо — гляньте — (я бачу, як мої руки вишкрібають із кишень піджака купюри, зсудомлені пальці розмахують цим жмутом перед її обличчям, зіжмакуюють його в кулю & зрештою кидають гроші на стіл наче ставку в ризикованій грі).

Жінка=зі свого боку, здається, прийняла рішення, вираз її обличчя більше не холодний, а лише тверезо напружений, як у гравця в покер, що вирішив дійти до кінця. —Гаразд. Як собі знаєте. Говоріть, скільки хочете. Зрештою мене тільки для того й використовують & Все, що Ви захочете тут робити, вже оплачено Вашим друкком. . … Я навіть вислухаю Вас. Але для цього я маю трохи випити. (Каже & перехиляє порожню пляшку шеррі. Жінка піднімається з крісла, автоматично посміхаючись) —!Більше ніж трохи. (І виходить на кухню.)

Купюри на столі розпрямляються ривками, так наче всередині паперу розлабляються дефектні амортизаційні поля аб наче скорочуються м’язи & нерви якоїсь істоти, яка чатує в засідці, пригнувшись, готова стрибнути, щойно випаде нагода схопити —