Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст. - Неля Ваховська
Зовсім скоро я став все частіше лишати незавершені документи на робочому столі, підходити до вікна — й дивитися надвір, понад ландшафт, що нагадував спокійне зелене озеро — перенестись туди й час від часу позирати на воду, чи не принесе вона бува мертвого ворога — години беззвучно йшли в ньому камінцями на дно, і до настання темряви, допоки ландшафт=надворі не згасав після свого останнього спалаху, я не відходив від вікна & не повертався в свій маленький кабінет. Тоді його меблі & стіни вже також ховала темрява, але якось інакше, ніж там-надворі, так наче весь час у цій кімнаті чаїлася ще 1 особлива пітьма, тільки для мене=самого. . … 1 дня зелену тишу надворі було порушено: голосний гуркіт машин для будівництва & зносу, мекання голосів свист крик, технобіт пневмовідбійників, що розривали мурування стін, черепиця з даху розліталася об бруківку із дзенькотом, наче порцеляна, шибки разом із рамами вилітали зі стін, так ніби всередині розірвался вибухівка, стіни випнулися назовні, наче грудна клітка, що набирає повітря, гойднулися, схилилися, цегляне мурування пор-скну-ло — : робітники зносили сусіднє обійстя, старе й порожнє: під хмарами пилу стіни зі скреготом осіли на землю, балки бруси & косяки якусь мить розламаними чорними руками стриміли із цегляного безладу, а потім і вони попадали в ту шалену, водночас жахну й варту пощади купу уламків кольору м’яса (!неймовірно: !стільки каміння з 1 такого маленького будиночка —), а сіро-білий пил тоненько осів на неї, наче присипаючи вапном тіла загиблих. Із тріском, під крик & прокльони чоловіки натужно вантажили величезні брили стін на машину & прицеп, хмари пилу & громовий залізний гуркіт від розбивання цегляних&мурованих шматків розбив зелену тишу.— Здавалося, що більшості робітників — окрім трьох дещо старших всі загалом сильні й жилуваті молодики, серед них я побачив і трьох іноземців — важкі брили мурування майже самі-собою котилися в руки, щоб одним махом залетіти у вантажівку, виглядало на те, що навіть троє старших повністю пристосували можливості своїх тіл до цієї важелезної роботи — :окрім 1. Це був уже немолодий чоловік, після цих трьох старших він, мабуть, був наступний за віком. Вузький у плечах, в окулярах, він виглядав наче якийсь потурений інтеліґент; працював дещо осторонь від усіх інших — ч: його на це місце поставили, хай там як, а на цій ділянці лежали необтесані & напевне найважчі частини стін. Він мав по черзі розбивати їх пневмовідбійником & величезним молотом і закидати до кузова. Здавалося, відбійнику чоловік ще міг дати раду, доклавши додаткових зусиль, але важкий молот при кожному замахові-через-голову погрожував перекинути чоловіка на спину —: Проте інші йому не допомагали, ніхто вочевидь не зважав на цього чолов’ягу, що горбатився осторонь і — я спостерігав за його обличчям — із виразом затятої люті & сповнений лихої зневаги намагався компенсувати брак фізичної сили своєю невтомністю. — Й на 1 мить глибокий страх від уявлення, що той-там=по-той-бік, цей вузькоплечий роботяга, що затято надривається, — це я. Тоді я відвернувся від вікна раніше, ніж зазвичай. Повернувся до своєї роботи. . … у свою пітьму.
І ще 1 оббіловування, цього разу під час повернення сюди, в це місто, ще 1 раз на пронизаному вітрами понурому=Сході, у сварливо-дріб’язковому безумстві інертності — похмура комічність, що намагається знайти прихисток в останніх задушливих випарах старого-доброго дом&затишку. Попри те що СІМ’Ї не існувало вже кілька десятиліть, від НЕЇ лишився й іще зараз тримається холодний сморід. . …
Зараз, після всього, що ти накоїв, ти не зміг би повторити своє буття, почати ще 1 раз й робити вигляд, наче можеш вірити собі в цій грі : у цій шаленій банальності адвокатського фаху : гіркота того, хто розставляє пастки — ницість con brio[49], з усіма жестами & знаками павлінячого самоприкрашання, щоб таким чином (тому що тривало & безперервно й завжди по-новому використовувати це — означає засобом таких свідомо-інфляційних дій створювати дитячу ілюзію просто невичерпного запасу свідчень про зобов’язаня & егоманію всіх-інших, & зрештою в засліпленні від цієї мани вважати й про себе те саме) з міркувань утверджувального кар’єризму присягати в-1: !Я належу сюди;!я також причетний. . … :Обладунки, зіткані з чужих помилок.
Ти не зможеш дати собі нову мову, як і не зможеш віднайти стару, колись залишену тут на-Сході, закарстовану, ханжеську, релігійно=забрехану й зіпсовану аб: чи й захочеш. Я стабільний тільки віносно себе=самого — кожна зустріч змушує мене, без шкіри без мови без опори, впадати у-себе. . … Ти залишишся у своєму лепеті, дрожі, затинанні, постійно перекидуваний туди&сюди в завше змерзлій, бо оббілованій зимній мові, що може пройти 1дино крізь твою внутрішню пустку й твоє знешкірене віддавання себе назовні, не залишивши й 1 сліду в порожнечі твоєї безмірної зимової пітьми, як і перелітні птахи, які не лишають слідів у небі, & проте ніколи не можуть забути колію свого шляху, що їх примушує — —
І наче уві сні, коли 1 впертий, наполегливий голос спочатку підходить, стукає, окупує сон і керує ним, заводить його в пастки й зрештою змушує сплячого прокинутися — так ти все чіткіше й чіткіше вчуваєш повернення здалека свого власного голосу; доки не почнеш прислухатися до кожного окремого слова з усією увагою. —Але чого Ви не знаєте — (чуєш, як гіпер-голосно & в'їдливо прорікає цей=твій голос) —це те що я ще раніше, розказуючи про відео, хотів розказати: пам’ятаєте Невідомого Жеребця із брудного відео — його я зустрів тут, у Берліні. Тобто він мене зустрів. Здавалося, що він !чекав саме на мене. І — (ковтнути, в твоєму роті вже давно звичний гнилуватий присмак алкоголю; тож і далі пити зі склянки, яку жінка поставила перед тобою і до якої ти ще не доторкнувся) —цей Невідомий назвав мені Вашу адресу: !Ваше ім’я. Тож Ви його маєте знати.
Жінка спалахує коротким посміхом, злобливо. — !Що це має означати. !Що за гра — (Але швидко опановує собою, повертається до холодного звучання свого голосу.) —Я не знаю, чи людина на зразок — того, про кого Ви говорите, може мати друзів. Може, це! Ви його: друкк. А чому ні. ?Хто крім друга став би оплачувати іншому кімнату & жінку, давати йому свободу на більше ніж одну ніч. Тож Ви, мабуть, дуже зблизилися з цим паном. ?
