Ярмарок суєти - Вільям Мейкпіс Теккерей
Звичайна, Ребека поспішила заявити, що Емілія заручена… з лейтенантом Осборном… то її давня пасія.
Він, бува, не служить у армійському полку? — запитав капітан Кроулі, насилу згадавши, як і належить гвардійцеві, номер того полку. — Не в *** часом? Ребека відповіла, що, певне, в тому самому. — Його капітана звати Доббін, — сказала вона.
Такий довготелесий і незграбний, що кожному наступає на ноги? — запитав Кроулі.— Я його знаю. А той Осборн — такий мальований дженджик із великими чорними бакенами? — Страх якими великими, — сказала міс Шарп. — І він страх як пишається ними, я добре знаю.
На ці слова Родон Кроулі голосно зареготав, а коли дами напосілися на нього, вимагаючи пояснень, він, трохи пересміявшись, сказав:-Осборн уявив, що він уміє грати в більярд. Я виграв у нього двісті фунтів у «Кокосовій пальмі». Знайшовся мені гравець! Я б тоді обіграв його до нитки, якби його не забрав приятель, капітан Доббін, хай би він сказився! — Не будь такий поганий, Родоне! — вигукнула тітка, страшенно вдоволена.
Дозвольте, чого ж? З усіх армійських шмаркачів, яким я полегшував гаманець, цей, мабуть, найзеленіший. Тарквін і Дюсейс витрушують із нього гроші скільки хочуть.
Він із шкіри вилізе, аби тільки побути в товаристві з лордами. Платить у Гринвічі за їхні обіди, а вони привозять із собою цілу компанію.
І, мабуть, гарну компанію? — Авжеж, міс Шарп, таки правда, міс Шарп! Надзвичайно гарну, га-га-га! — ще дужче зареготав капітан, страх який задоволений своїм жартом.
Не будь таким лихим, Родоне! — вигукнула тітка.
Що ж, його батько купець і, кажуть, страшенно багатий. А тих клятих гендлярів, хай їм біс, варто трохи потрусити. Я ще не порахувався з Осборном, щоб ви знали, га-га-га! — Пхе, капітане Кроулі, треба попередити Емілію. Вийти заміж за гравця! — Жах, еге ж? — щиро погодився капітан. Тоді трохи подумав і раптом додав — Слухайте, може б, ми запросили його сюди, га? — А його можна приймати в пристойному товаристві? — запитала тітка.
Осборна? Авжеж, ви його не відрізните від інших, — відповів капітан Кроулі.— Запросімо його, коли ви почнете вже приймати в себе гостей. І ту, як її… га, міс Шарп, як ви казали?.. Його пасію. їй-бо, я напишу йому записку-й притарабаню його сюди. Побачимо, чи він грає в пікет так само добре, як у більярд. Де він мешкає, міс Шарп? — Ребека дала йому міську адресу лейтенанта, і через кілька днів після цієї розмови Осборн отримав листа, написаного школярським капітановим почерком, а в ньому запрошення від міс Кроулі.
Ребека з свого боку послала запрошення любій Емілії, яка, будьте певні, радо погодилась приїхати, почувши, що там буде й Джордж. Отож Емілія провела ранок з дамами на Парк-лейн, і всі були до неї дуже ласкаві. Ребека самовпевнено й зверхньо опікувалася нею. З них двох вона була набагато розумніша, а Емілія мала таку лагідну й безпретензійну вдачу, що завжди скорялася тому, хто виявляв бажання командувати нею, тому сумирно й радо слухалась Ребеки. Міс Кроулі теж була незвичайно люб’язна. Бона й далі захоплювалась Емілією, говорила про неї у вічі, ніби то була якась лялька, служниця чи картина, милостиво визнавала, що дівчина їй дуже подобається. А мені дуже подобається, що люди з вищого світу можуть часом так захоплюватись кимсь із простих смертних. Аж серце мліє, коли мешканці Мейфейра, буває, виявляють таку поблажливість! Незвичайна зичливість міс Кроулі, мабуть, трохи втомила сердешну Емілію, і мені здається, що з трьох жінок на Парк-лейн їй найбільше сподобалася чесна Брігс. Вона відразу відчула симпатію до компаньйонки, як і взагалі до всіх принижених і добрих; Емілія, як то кажуть, була не дуже вибаглива.
Джордж приїхав в обідню пору і перекусив з капітаном Кроулі en garçon.
Велика осборнівська карета привезла його на Парк-лейн з дому, де його сестри, хоч їм було байдужісінько до того, що їх не запрошено, все ж таки знайшли в списках баронетів ім’я сера Пітта Кроулі й прочитали все, що там писалося про походження Кроулі, про їхній родовід, про Бінкі, їхніх родичів і т. ін. Родон Кроулі зустрів Джорджа Осборна дуже радісно й ласкаво, похвалив його гру в більярд, запитав, коли він хоче відігратися, поцікавився його полком і був би того ж таки вечора запропонував йому зіграти в пікет, якби міс Кроулі рішуче не заборонила грати в її домі на гроші. Тому гостинний господар не полегшив гаманця молодому лейтенантові, принаймні того вечора. Проте вони домовились зустрітися десь найближчим часом, оглянути коня, якого Кроулі хотів продати, випробувати в Парку, разом пообідати і провести вечір у веселому товаристві.
Звичайно, якщо вам не треба чергувати біля тієї гарненької міс Седлі,— сказав Кроулі, по-змовницькому підморгнувши йому. — З біса гарна дівчина, щоб я так жив, Осборне! — Милостиво додав він. — Мабуть, ціла купа грошей, ге? — Осборнові не треба було чергувати, і він залюбки прийняв запрошення. А коли вони зустрілися другого дня, Кроулі похвалив Осборна за те, що він чудово їздить верхи, — тут йому не треба було кривити душею, — і познайомив його з трьома чи чотирма своїми товаришами з найвищого кола, чим дуже потішив простодушного молодого шанолюбця.
До речі, як там мається міс Шарп? — запитав Осборнового нового приятеля тоном світського франта. — Цікава дівчинка, правда ж? Припала вона вам до вподоби в Коро-левиному Кроулі? Міс Седлі торік була дуже прихильна до неї.
Капітан Кроулі люто глянув на лейтенанта примруженими блакитними очима і вже не спускав з нього погляду, коли той подався нагору відновлювати знайомство з гарненькою гувернанткою. Але її поведінка повинна була заспокоїти Родона, якби в його гвардійських грудях й озвалося щось схоже на ревнощі.
Після того, як друзі піднялися нагору і Осборна відрекомендували міс Кроулі, він з фамільярною поблажливістю підійшов до Ребеки, бажаючи виявити їй свою ласку й протекцію, і навіть вирішив подати руку адже гувернантка
