Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско - Шодерло де Лакло

Лист 75

Від Сесілі Воланж до Софі Карне

Примітка. У цьому листі Сесіль Воланж повідомляє детальним чином про все, що пов’язано з нею в подіях, відомих читачеві з листа 61 та наступних. Ми вважали, що повторюватися немає сенсу. Наведемо лише те, що вона говорить про віконта де Вальмона.

… Запевняю тебе, що це чоловік абсолютно винятковий. Мама говорить про нього багато поганого, але кавалер Дансені – багато хорошого, і мені здається, що він має рацію. Ніколи не бачила я такої спритної людини. Він передав мені листа Дансені при всіх, і ніхто нічого не помітив. Щоправда, я дуже злякалася, позаяк ні про що не була попереджена, але тепер я буду насторожі. Я вже прекрасно зрозуміла, яким чином він хоче, щоб я передала йому відповідь. Із ним дуже легко порозумітися, з одного погляду його розумієш, що він хоче сказати. Не знаю, як це в нього виходить. У записці, про яку я тобі вже говорила, він писав, що при мамі удаватиме, ніби зовсім мене не помічає. І дійсно, завжди здається, що він менше всього думає про мене. А тим часом щоразу, коли я прагну спіймати його погляд, я можу бути цілком упевнена, що негайно ж зустрінуся з ним очима. Тут живе одна мамина приятелька, якої я раніше не знала; вона, мабуть, теж не любить пана де Вальмона, хоча він до неї дуже уважний. Боюся, як би йому не надокучило життя, яке тут ведуть, і він не повернувся до Парижа; це було б украй прикро. Добре ж у нього має бути серце, якщо він приїхав сюди виключно для того, щоб зробити послугу своєму приятелеві й мені! Я хотіла б як-небудь висловити йому свою вдячність, але просто не знаю, як із ним заговорити, а якби навіть мені й трапилася така нагода, я б до того зніяковіла, що, напевно, не зуміла б слова вимовити.

Тільки з пані де Мертей мені легко говорити про мою любов. Може, навіть із тобою – хоча я тобі все говорю – в живій розмові мене б це бентежило. І з самим Дансені я часто, ніби поза своєю волею, відчувала якусь боязкість. Я себе за це жорстоко картаю й усе на світі віддала б за те, щоб знайти хвилинку, коли я могла б хоч один раз, один-єдиний раз сказати йому, як я його люблю. Пан де Вальмон обіцяв улаштувати нам можливість побачитись, якщо я погоджуся в усьому дотримуватися його вказівок. Я готова зробити все, чого він зажадає, але не можу зрозуміти, як це можна було б здійснити.

Прощавай, милий друже, мені більше ні на чому писати.[42]

Із замку ***, 14 вересня 17…

Лист 76

Від віконта де Вальмона до маркізи де Мертей

Або лист – ваше кепкування, якого я не зрозумів, або ви писали його, перебуваючи у стані згубного безумства. Якби я знав вас не так добре, чарівний мій друже, то і справді дуже злякався б, хоча, що б ви там не говорили, я не з полохливих.

Читаю вашого листа, перечитую, але це не просуває мене ні на крок, бо зрозуміти буквально просто неможливо. Що ж ви все-таки хотіли сказати?

Чи тільки те, що не варто витрачати таких зусиль проти такого безпечного ворога? Але в цьому разі ви, можливо, помиляєтесь. Преван дійсно привабливий – більш, ніж ви гадаєте. Він передусім має дуже вигідний для себе дар залучати до своєї любові увагу її предмета, оскільки дуже вправно вміє скористатися будь-якою бесідою – і у вузькому колі, й у великому товаристві, – щоб про неї заговорити. Мало таких жінок, які не потрапили б у цю пастку й утрималися від відповіді, бо всі претендують на тонкість розуму, і жодна не захоче пропустити нагоду виявити її. А ви досить добре знаєте, що жінка, яка погодилася говорити про любов, незабаром закінчує тим, що заражається любов’ю або принаймні поводиться так, як коли б була захоплена. Цим способом, який доведено ним до справжньої досконалості, він досягає й того, що йому часто вдається змусити самих жінок свідчити про їх власну поразку. Кажу так, бо сам це спостерігав.

Мені було відомо про його секрет лише з других рук, оскільки я ніколи не був близький із Преваном. Але ось одного дня ми сиділи вшістьох, і графиня де П***, вважаючи, що говорить дуже тонко, і дійсно справляючи на необізнаних таке враження, ніби вона веде загальну розмову, розповіла нам з усіма подробицями, як вона віддалася Превану і все, що між ними сталося. Вона говорила з такою впевненістю, що її не збентежила навіть посмішка, що з’явилася на губах в усіх нас одночасно. І я ніколи не забуду, як один із нас у вигляді виправдання прикинувся, ніби те, що вона говорить, або вірніше, те, що вона нібито говорить, викликало у нас сумнів, а вона найсерйознішим чином заперечила, що вже, напевно, ніхто з нас не обізнаний краще за неї, і навіть не посоромилася звернутись до Превана й запитати його, чи помилилася вона хоч у чому-небудь.

Тому я міг вважати цього чоловіка небезпечним для всіх. Але хіба вам, маркізо, недостатньо того, щоб він був красивий, дуже красивий, як ви самі кажете, або, щоб він повів одну з тих атак, які ви зволите винагороджувати лише з тієї єдиної причини, що вже дуже вони були майстерні, або щоб ви вважали забавним віддатися з якого-небудь іншого випадкового приводу, або… та звідки мені знати? Чи можу я вгадати тисячі всіляких чудасій, які панують у голові в жінок і лише завдяки яким ви все ж є представницею своєї статі? Тепер, коли вас попереджено про небезпеку, я не сумніваюся в тому, що ви легко вбережетесь, але ж потрібно було вас застерегти. Проте повертаюся до своєї головної теми: що, власне, хотіли ви сказати?

Якщо це кепкування над Преваном, то воно не лише занадто громіздке, але і висміювати його переді мною не варто: треба, щоб він виявився смішним в очах товариства, і я знову звертаюся до вас із проханням про це потурбуватися.

Ах, я, здається, знайшов розгадку! Ваш лист – пророцтво не того, як ви вчините насправді, а того, на що він