Зірка впаде опівночі - Теодор Костянтин

— Безперечно, — втрутився у розмову підполковник Барбат. — Однак важко уявити, що хтось з них є агент абверу. Адже всі вони працюють на шифрувальній машині ще з початку воєнних дій, і якби серед них справді був німецький шпигун, то він, без сумніву, уже виконав би своє завдання.

Проте генерал Войнеску заперечив:

— Можливо, ви й маєте рацію, підполковнику. У ваших міркуваннях є сенс. Але коли покладатися лише на розум, не перевіряючи самих фактів, то можна легко помилитися. Те, що я повів розмову про шифрувальників, що не значить, що я схильний шукати ворожого агента саме серед них. Якщо я добре зрозумів пояснення полковника Павлопола, то шпигун, виконуючи своє завдання, не може вдатися до звичайної крадіжки. Чи не так, полковнику?

— Так точно, пане генерал! Якби у нього й з'явилась можливість викрасти барабанчик, то це йому нічого не дало б. Пропажу помітили б відразу, і генеральний штаб заборонив би користуватися шифрувальними машинами. Але мене дивує тут одне. Чому генеральний штаб, пропонуючи ряд важливих заходів, випустив з уваги найголовніше. Адже він у першу чергу повинен був зобов'язати другий відділ нашої дивізії з'ясувати, чи не виконав ще агент абверу свого завдання.

— Нехай це вас не турбує. Генеральний штаб не такий уже й безпомічний. Будемо сподіватись, що він розвідає все й сам. Однак повернімось до попередньої розмови. Виходить, що про крадіжку тут не може бути й мови. А коли так, то другому відділу вашої дивізії слід негайно взяти під нагляд усіх співробітників шифрувального відділу і тих, хто має до нього хоч якё-небудь відношення. Крім цього, вам потрібно забезпечити постійну охорону шифрувальної машини, особливо під час пересування, а при розквартируванні виділяти для неї надійне приміщений. Ключі від сейфа, де зберігаються коди і машини, капітан Смеу мусить тримати в себе. Капітану Смеу не давайте ніяких інших доручень. Я точно знаю, що офіцерів шифрувальної служби часто посилають ще й на інші завдання. Забороняю це категорично. І хай також капітан Смеу скаже свою думку про кожного шифрувальника. От і все, що ви мусите зробити до одержання нових розпоряджень. Прошу вас, генерале Попинкаріу, доповісти мені про виконання цих наказів, а надалі повідомляйте, як ведеться розслідування. Ви, Павлопол, можете уже йти. Нам ще треба обміркувати одну справу. На добраніч!

Павлопол віддав честь і вийшов. Генерал підвівся, заклав руки за спину і, глибоко замислившись, почав ходити по кімнаті. І раптом він зупинився перед картою.

— Повернімось, панове, до нашої попередньої розмови. Отже, ворог має фальшиві відомості, нібито ми найближчими днями розпочинаємо на цій ділянці фронту великий наступ. Щоб відбити наш удар, гітлерівці спішно перекидають сюди свої війська. Ми ще не знаємо напевне, чому вони вирішили утримати це заглиблення навіть під загрозою оточення з флангів. Тут можна зробити два припущення: або фашисти готують контрнаступ, або, що є більш ймовірним, вони не можуть відтягти свої війська через відсутність на нових рубежах природних захисних пунктів. Справді, погляньте-но на карту. Перед їхнім правим флангом річка. Лівий німецький фланг зайняв вигідну оборону на цьому горбі. А позаду в них немає жодного зручного в стратегічному відношенні рубежа. Отже, коли ворог відступить тут, то він зможе зайняти оборону лише за двадцять або тридцять кілометрів на захід від своїх флангів. У такому разі лінія фронту випрямиться в інший бік. Зараз гітлерівські війська заглиблені в наші позиції, а коли фашисти відступлять, наша армія вклиниться в їхню оборону. Можна думати, що ворог, нехтуючи небезпекою з флангів, а точніше — зважаючи на вигоди зайнятої зараз місцевості, вирішив будь-що відбити нашу атаку. Не відаючи, чому фашисти намагаються утримати своє заглиблення, ми також не певні, що нам пощастило ввести їх в оману. І от для того, щоб гітлерівці повірили в це, вам і треба заворушитись. Іншими словами, ви мусите розпочати невеличку атаку. Час виступу буде повідомлено окремо.

— І атакувати доведеться тільки нам? — якось глухо запитав генерал Попинкаріу.

— У бій піде й кавалерійська дивізія.

— Ви говорили ще про якусь дивізію, яка залишається в резерві. Чи можемо ми розраховувати на її підтримку в разі ворожого контрнаступу?

— Ні! Ця дивізія зробить невеличкий перехід. Від сьогоднішньої ночі вона просуватиметься у ваш бік, щоб її помітили німці. Завтра вдень дивізія рухатиметься в тому ж напрямку. Але ввечері зовсім зникне, тільки на цей раз уже непомітно для фашистів. Можливо, що наступного ранку ви й підете в наступ. Хочу вам повідомити, що артпідготовку підтримають радянські «катюші». Це ще більш переконає гітлерівців у правдивості одержаних ними відомостей.

— У першу мить так воно й буде! Але як тільки фашисти зрозуміють, що їх обдурено, вони відразу підкинуть кілька батальйонів з резерву і розгромлять нас ущент, — зауважив Попинкаріу, не поділяючи захоплення генерала Войнеску.

— Вони не встигнуть цього зробити, бо майже водночас радянські війська розпочнуть справжній наступ на правому фланзі. І гітлерівцям доведеться тоді відступити, щоб уникнути повного оточення. Ну, ось тепер вам відомий весь план наших спільних дій. Невже ви ще сумніваєтесь?

Генерал Попинкаріу посміхнувся:

— Ні! Коли радянські частини вдарять по їхньому правому флангу, то німці, безперечно, залишать свої позиції, як би вони не були укріплені.

— І ще ось що, Попинкаріу. Потрібно взяти кількох «язиків». Я вже не раз просив вас…

— Пробували, пане генерал, але нічого не виходить. Уже пообіцяв і винагороду: відпустку додому. Хлопці стараються. Однак німці зараз дуже обережні. Ніяк не даються в руки.

— А мені вкрай потрібен «язик». Дістаньте хоч з-під землі.

— Постараємось, пане генерал.

— Неодмінно. Повернувшись до дивізії, відразу зберіть командирів і повідомте їм наш план. Зверніть їхню увагу на те, що наступні дві ночі на передовій мусить бути помітне переміщення частин. Ворог повинен повірити, що до вас прибуває поповнення.

Після цих слів командуючий підвівся, — нарада закінчилась. Генерал Попинкаріу і підполковник Барбат встали й собі.

— Панове, я не кажу вам на добраніч, а бажаю всіляких успіхів. Цієї ночі ви ще мусите попрацювати.