Притулок пророцтв - Деніел Кіз

– Дякую, – кивнула Фатіма. – Фільму я не бачила, але до палацу зайдемо неодмінно.

– Можна мені дещо спитати? – звернулася до неї Рейвен вже в потязі.

– Можна.

– Якщо Нікі прийме іслам, а я не захочу?

– Немає різниці, Рейвен ти чи Нікі, якщо твоє тіло прийме іслам, вороття уже не буде.

– І що ж мене стримає?

– За законом шаріату, відступника спершу відшмагають, потім каменують, а тоді відрубають йому голову.

Рейвен затулила рот кулаком.

– Краще б я не питала.

РОЗДІЛ 28

Афіни

Хоча була вже глибока ніч, Дуґан розгледів знаки «Зачинено», що стояли на спіральних сходах біля обох входів до Національної бібліотеки імені Валліаніоса.

– Ось так, можна їхати назад, – промовила Тія і поклала голову йому на плече. – Твоя кімната чи моя?

– Об’їдь довкола і зупинись на стоянці за бібліотекою.

– Ти що, не бачиш знак?

– Я й не сподівався, що все вийде так добре.

– Вийде? «Зачинено» означає, що ми туди не ввійдемо, а не що все вийде добре.

Дуґан приклав два пальці їй до губ.

– Ще жоден замок не завадив мені потрапити у якесь приміщення. Ходімо.

Тія під’їхала до комплексу з трьох будинків з іншого боку.

– Оце університет, а там – академія. Читальні зали посередині, – вона зупинилася на стоянці якраз за бібліотекою. – Задній вхід ось тут.

– Звідки ти знаєш?

– Я займалася тут дослідженнями.

Дуґан закинув сумку на плече.

– Прихопи ліхтарик.

Тія понишпорила в бардачку і врешті-решт знайшла ліхтарик. Ввімкнула і вимкнула, перевіряючи.

Дуґан витяг із сумки невеличкий пластиковий пакет.

– Що це таке?

– Злодійська відмичка, – він встромив дві металеві палички в замок і пошпортав. – Не піддається, паскуда.

– Дозволь я спробую.

Дуґан посміхнувся і простяг їй відмичку.

Тія відмахнулась і полізла до сумочки. Почулося брязкання ключів. Вона вибрала один і встромила в замок. Він з клацанням піддався. Тія помахала ліхтариком.

– Після вас, Стоматологу.

– Звідки, в дідька лисого, у тебе ключі?

– Усе просто. Я ж казала, що досліджую тут матеріали для антитерористичного підрозділу, тож батько зробив мені комплект.

– Могла б сказати.

– А ти не питав.

– Може, ти ще й знаєш, де розташований каталог?

Тія посвітила ліхтариком собі під підборіддя, від чого її усмішка стала схожа на маску комедіанта.

– Іди за мною, – вона відчинила двері кабінету і ввімкнула верхнє флуоресцентне світло.

– Краще не треба, – застеріг Дуґан, – хтось може побачити.

– Тут немає вікон, від сонця рукописи псуються.

– Про це я якось не подумав, – сказав Дуґан, показуючи на стелажі, що підіймалися аж до стелі. – На цих полицях ми записи Тедеску роками шукатимемо.

– Нам і не треба там шукати.

– А де ж тоді?

– Салінас казала тобі, що надіслала документи, коли Тедеску був тут на симпозіумі. Щось я дуже сумніваюся, що архіваріус вже встиг їх переглянути. Подивімося у найсвіжішій пошті.

Тія помахала тонким пакетом.

– Ось, зворотна адреса: Ясон Тедеску, Вейбриджський університет, Вейбридж, Огайо.

Дуґан послав їй повітряний поцілунок.

– Ще б десь це все скопіювати. Уже пізно, а мені страшенно не хочеться носитися з цими паперами всю ніч.

– Без проблем. Тут є ксерокс, я часто ним користуюся. Ходи зі мною.

У читальному залі Тія зняла з ксерокса пластиковий чохол.

– Тут є вікна, тому треба копіювати з ліхтариком. Давай сюди папери. Я все зроблю.

За п’ять хвилин Дуґан вже склав папери назад у пакет і заклеїв.

– Ох, як я не хочу, щоб це потрапило в руки «Сімнадцятого листопада».

– У мене є одна ідейка, – промовила Тія, забираючи в Дуґана документи. Коли вони повернулися до архіву, вона закинула пакет за забитий паперами стелаж. – Мабуть, бібліотекар був не уважний і впустив їх туди після доставки.

Дуґан поцілував її в щоку.

– Гаразд, почитаймо нарешті ті бісові пророцтва.

ЗВЕРНЕННЯ

Я, Ясон Тедеску, цим документом посмертно визнаю, що розробив операцію «Зуби дракона». Сімнадцятого листопада 1973 року я був поранений в Афінському політехнічному інституті під час студентського повстання проти полковника Пападопулоса та його фашистської хунти. Того дня через спробу ЦРУ змінити політичний режим загинуло багато грецьких студентів. Мене відправили до Сполучених Штатів на лікування, та я не повернувся до Греції, а вступив в Америці до аспірантури за фахом «Антична література». Під час канікул і відпусток я організовував по всій країні мережу грецьких сплячих агентів.

Разом з товаришем, Міроном Костою, ми створили угруповання «Сімнадцяте листопада». Я повністю беру на себе відповідальність за наказ ліквідувати голову місії ЦРУ в 1975-му і за всі наступні замахи на грецьких та американських урядовців.

Молю Бога, щоб дожити до тієї миті, коли сплячі агенти, яких я розсіяв по цілій капіталістичній Америці, прокинуться. Під час атаки на три визначні міста цієї країни, найімовірніше, постраждають сотні тисяч цивільних, та в хаосі війни цього не можна уникнути.

У першій частині моєї загадки під назвою «ДЕ» зашифровані міста та об’єкти атаки. Друга частина «ЩО» вказує на зброю та звідки ми її візьмемо. У третій частині під назвою «ЯК» описується вигаданий мною оригінальний спосіб її використання.

Цим документом я також уповноважую розпорядницю моїх паперів подарувати ці зашифровані пророцтва грецькому архіву, коли і яким чином вона вважатиме за потрібне, щоб після моєї смерті науковці-класики у майбутньому могли вивчати блискучу стратегію, що її розробив геніальний Ясон Тедеску, якому так і не надали звання професора.

Тія взяла наступну сторінку.

– Дозволь, я прочитаю вголос. Можливо, на слух краще сприйметься.

ДЕ

На вежі, звіяній вітрами, богиня без лиця майбутнє стереже,

Збираючи врожай кривавий, заколе всіх ненависті ножем.

Людиновіл, що вирвався на волю, чекатиме під стінами глибоко,

П’ять пелюсток безжальною рукою із квітки кара обірве жорстоко.

– От лайно! – вилаявся Дуґан. – Сучий син зашифрував свої пророцтва про об’єкти, зброю та спосіб її використання у формі загадок.

Тія перевела погляд на Дуґана.

– І що, по-твоєму, означають ці, як ти їх називаєш, загадки?

– Звідки ж, у біса, я знаю?

– А хіба аналітики, що працюють з розвідданими, не профі у сфері головоломок?

– Розшифрування і аналіз перехоплених повідомлень з різних куточків світу – це одне, а відгадування загадок – зовсім інше. Гаразд, прочитай-но до кінця.

Тія перегорнула сторінку.

– Решта паперів чисті.

– Але ж у зверненні написано, що має бути три катрени: ДЕ, ЩО і ЯК.

Тія подивилась уважніше.

– Двох