Притулок пророцтв - Деніел Кіз
Дуґан вийшов за нею через задні двері і закріпив сиві волоски так, як були.
– Я не знаю дороги.
Тія відчинила йому двері машини.
– Не хвилюйся, я за кермом.
Йому здалося, чи у її кривуватій посмішці в кутику губ сховалося глузування?
Дуґан заліз на пасажирське сидіння і пристебнувся. Авто з рипінням шин від’їхало від тротуару. Тія звернула на площу і вже за якусь мить натиснула на гальма перед двоповерховим будинком.
– Приїхали.
Дуґан озирнувся.
– Нічого собі! Усього за кілька кварталів від нашого пансіону.
– Терористи часто переховуються у всіх під носом.
Тія обійшла машину і відчинила йому двері.
– Ти ж знаєш, що це зайве.
– Знаю, але мені дуже подобається вираз твого обличчя при цьому.
Дуґан слідом за Тією увійшов до будинку і піднявся на другий поверх. Вона оглянула двері і витягла дві руді волосини.
– Наша пташка, мабуть, має різнокольорове пір’я.
Увійшовши в квартиру, Дуґан зупинився, розглядаючи картини кубістів, що без рамок висіли на стінах в абсолютно порожній вітальні.
Тія підштовхнула його ліктем.
– Немає часу вивчати художні смаки терориста.
Дуґан увійшов до спальні. Дві розкриті валізи, на вішаках – порожньо. На ліжку, на кріслах і на підлозі розкиданий жіночий одяг.
– Хтось драпав звідси, аж курилося.
Тія вдивлялася в речі на комоді.
– Вочевидь, вона не жила тут довго. Косметики зовсім небагато, і тільки один флакон парфумів, – вона торкнулася розпилювачем до зап’ястя й понюхала. – А в неї гарний смак.
Дуґан підібрав з підлоги якусь книжечку.
– Розклад потягів.
– Може, випав у них.
– Подивись, який маршрут вони позначили: Афіни – Фесалоніки – Александруполіс. Навіщо їм їхати до Фракії?
– Бачиш, у Фесалоніках пересадка, а далі маршрут іде до Пітіона, там грецько-турецький кордон.
– Сумніваюся, щоб вони прямували до Туреччини. Який їм сенс туди їхати?
– Хтозна. Я зателефоную батькові і попрошу, щоб послав у ці міста агентів, нехай вистежують парочку на вокзалах. І нехай попередить митну службу, щоб затримали їх і не дозволили перейти турецький кордон в Узункьопрю.
– Ти справді гадаєш, що вони вирушили до Стамбула?
– Можливо, це просто проміжний пункт на шляху кудись далі. Якщо пощастить, ми знайдемо Рейвен, перш ніж Алексі встигне вивезти її з країни.
– І що тоді – театр тортур чи все по-справжньому?
– Якщо Алексі промив їй мізки і перетяг на бік «Сімнадцятого листопада», то часу на репетиції у нас не буде. Ми просто робитимемо все необхідне, щоб дізнатися план Тедеску і ті об’єкти у твоїй країні, на які він націлений.
– Що ж, ти висловилася чітко і ясно.
Вона взяла його за руку.
– То де ми можемо побути разом?
– На вулиці Панепістіму, тридцять два, – відповів Дуґан.
– У Національній бібліотеці Греції? – вона вирвала руку. – А це ще чому, поясни заради всього святого?
– Перед тим як гримнути мене по макітрі, Салінас казала, що подарувала папери Тедеску афінській бібліотеці. Їх, мабуть, ще тільки вносять в архівний каталог.
– А як це стосується пошуків Рейвен?
– Можливо, його документи проллють світло на злочинні задуми «Сімнадцятого листопада». Він був настільки самозакоханий, що залишив свої таємниці для нащадків. Вочевидь, вважав себе Нострадамусом нашого часу. Я не збираюся чекати десять років, щоб з’ясувати, що відомо Рейвен про операцію «Зуби дракона».
– Бачу, ти не вгамуєшся, поки ті зуби не повириваєш.
– Ну звісно, кличте мене Стоматологом.
РОЗДІЛ 27
Афіни – Стамбул
Фатіма дивилася на свою бранку, що скрутилася клубочком на ліжку. Добре, що дівчина дезорієнтована. Пацієнтами з межовим розладом легше керувати, коли в них роздвоєння особистості. У такі моменти Рейвен не знає, чи це сама вона, чи її мертва сестра-близнючка, яка тепер називає себе Нікі.
Після світанкової молитви Фатіма дістала з-під ліжка рюкзак, який спакувала напередодні ввечері. Вона акуратно скрутила свою коричневу уніформу і хустку й засунула заряджений «Макаров» поміж нею і двома чорними чадрами. Ще одна причина, щоб не летіти літаком. Її багаж не перевірятимуть ні в Александруполісі, ні в потязі зі Стамбула до Татвана, що поблизу іракського кордону.
Вона потермосила свою полонянку за плечі.
– Прокидайся, ми їдемо.
Рейвен позіхнула і перевернулася на інший бік.
– Мені треба ще трохи поспати.
Вона одним поривом скинула дівчину з ліжка.
– Якого біса!
– Слухай моїх наказів, бо від цього залежить твоє життя. Йди вмивайся і чисть зуби. Нам треба на потяг.
– …добре, добре. тільки не бісися, як не знаю що…
Отже, це знову Нікі. Прощальний погляд на кімнату, у якій вона провела останні місяці, виконуючи це завдання. Якщо Бог дасть, вона ніколи більше сюди не повернеться. Бог – величний. А тоді арабською: іншалла, Аллах акбар.
Вийшовши на вулицю, вона зупинила таксі.
– До залізничних кас, Каролу, 1, площа Омонія.
Фатіма відчинила дверці, але Рейвен запротестувала.
– Я хочу сидіти спереду, біля водія.
– Сидітимеш біля вікна в потязі.
– Якого біса ми маємо їхати потягом?
– Ми вирушаємо в подорож.
– Це ж не може відбуватися насправді, сестро Сойєр. Я що, в іншому світі?
– Мене звуть майорка Фатіма Саїд, і незабаром ти опинишся в реальному світі, у світі ісламу.
Таксі під’їхало до кас, Фатіма розрахувалась і вийшла. Коли полонянка почала опиратися, вона роздратовано схопила жмут довгого білявого волосся.
– Я не бавитимуся із зіпсованим дівчиськом.
– Коли повернуся до Афін, я все розповім Алексі.
– Алексі збирається вбити тебе, а я рятую тобі життя.
– Ти з глузду з’їхала, він кохає мене.
– А ти впевнена, що він кохає тебе, а не Нікі?
– Про що це ти?
– Твоя мертва сестра повстала з могили і оселилась у твоїй свідомості. Підозрюю, це її Алексі кохає, а на тебе йому начхати.
– Ти намагаєшся налаштувати мене проти мене ж самої.
– Аллах може врятувати тебе і злити з іншим єством, яке час від часу захоплює твою свідомість. Якщо не опиратимешся, іслам допоможе тобі віднайти своє справжнє я. Та для цього ти маєш виконувати мої вказівки. Запам’ятай: це для твого ж добра.
– Гаразд. Я робитиму все, що ти скажеш.
Біля віконечка каси Рейвен стояла одразу ж за нею.
– Два квитки у двомісне купе до Фесалонік, а звідти – до Пітіона.
– З якою метою їдете до турецького кордону? – поцікавився касир.
– На екскурсію до Стамбула.
– У Греції купа цікавих місць для екскурсій.
– Я вже досить надивилася в Греції. Наші квитки, будь ласка.
На його обличчі була написана неприхована зневага.
– Експрес «Філіа-Достлук» відходить через десять хвилин.
Рейвен відсахнулася.
