Пастка на дурнів - Джозеф Хеллер

не могли за те, що він дослухався до кожного їхнього слова. Йому казали: «Не змірявши броду, не лізь у воду», — і він завжди, перш ніж лізти у воду, ретельно виміряв брід. Йому казали: «Ніколи не відкладай на завтра того, що можеш зробити сьогодні», — і він ніколи не відкладав. Йому казали: «Шануй матір свою і отця свого», — і він свято шанував і свою матір, і свого батька. Йому казали: «Не убий!», — і він не вбивав, аж поки не попав до армії. Там йому, навпаки, звеліли: «Вбивай!» — і він став убивати. Щойно діставши ляпаса по одній щоці, він тут же залюбки підставляв другу й завжди поводився з ближніми точнісінько так, як йому хотілося, щоб ближні повелися з ним. Ніколи він не згадував божого імені всує, ніколи не зазіхав ні на жінку ближнього свого, ні на його віслюка. Він навіть щиро любив своїх ближніх і ніколи не лжесвідчив проти них. Саме через те, що він був таким «невиправним праведником», старші терпіти його не могли.

Не знаючи до ладу, що йому належить робити добре, він заходився добре вчитися в школі, а потрапивши до університету їхнього штату, так сумлінно поставився до студій, що всі тамтешні педерасти тут же запідозрили в ньому атеїста, а всі тамтешні атеїсти ще більше запідозрили, що він таємний педераст. Він вирішив спеціалізуватися в англійській історії, а краще б цього не робив.

— Англійська, бачте, історія їх цікавить, англійська! — обурено гарикнув сенатор від їхнього штату, стріпнувши срібною гривою. — А чому не американська? Невже наша американська історія чимось гірша?

І Майор Майор, ясна річ, тут же переключився на американську літературу, та ба: у ФБР його вже встигли занести до списків неблагонадійних. На тій глухій, богом забутій фермі, що її юний Майор Майор називав своєю домівкою, проживало шість душ людей і один шотландський тер’єр; п’ятеро з них, а також тер’єр, як виявилось, потай працювали на ФБР. Незабаром вони зібрали на Майора Майора стільки компрометуючих матеріалів, що могли запросто показати йому, де раки зимують. Та практично їх стало тільки на те, щоб віддати його до армії рядовим. Але там Майора Майора вже на п’ятий день підвищили в майори, чим було спантеличено весь конгрес Сполучених Штатів Америки.

— Хто зробив новобранця майором? — в один голос заголосили конгресмени і, наче не мали інших клопотів, забігали туди й сюди вулицями Вашінгтона, скандуючи: — Хто зробив новобранця майором? — А зробив Майора Майора Майора майором комп’ютер фірми Ай-Бі-Ем, що не поступався почуттям гумору самому майоровому татусеві.

Коли вибухнула війна, Майор Майор усе ще був слухняним та поступливим. Його призвали в армію рядовим, і він пішов. Йому запропонували вступити до льотного училища, і він тут же подав заяву до льотного училища, а вже наступної доби о третій годині ночі стояв босий у холодній, як лід, грязюці віч-на-віч з дебелим войовничим сержантом, родом звідкілясь із південного заходу, котрий оголосив, що може вибити дух із кожного в своєму взводі і готовий довести це хоч зараз! За кілька хвилин перед тим капрали за його наказом брутально розштовхали поснулих новобранців і наказали шикуватися перед командирським наметом. Майор Майор чи не перший вибіг на дощ і зайняв своє місце в строю. На ньому, як і на інших новобранцях, був цивільний одяг, у якому він три дні тому з’явився на призовний пункт. Тим, хто забарився, надягаючи шкарпетки і взуваючи черевики, наказали повернутися до сирих остиглих наметів і роззутися. І от тепер вони босими ногами місили холодну грязюку, а сержант, оглянувши їх крижаними очима, повідомив, що може запросто вибити дух із кожного у своєму взводі. Заперечень не було.

Несподіване, вже на другий день, підвищення Майора Майора в майори ввергло войовничого сержанта в безодню туги, бо з цієї хвилини він не міг уже похвалитися, що може запросто вибити дух із будь-кого у своєму взводі. Поринувши в гіркі роздуми, він засів у наметі, мов біблійний цар Саул, і не захотів нікого бачити. Надворі несла похмуру сторожу його лейб-гвардія — капрали. О третій годині ночі сержантові сяйнула блискуча ідея, і Майора Майора знову брутально розбуркали вкупі з іншими новобранцями й наказали шикуватись босоніж перед командирським наметом — там, де в посмугованій мжичкою плямі яскравого світла, зухвало підперши боки кулаками, на них уже чекав сержант. Його аж розривало від бажання швидше розважити собі душу, він насилу дотерпів, поки всі зібралися.

— Ми з Майором Майором, — так само грубо і з загрозою в голосі повідомив він, — запросто можемо вибити дух із будь-кого у моєму взводі.

Коли розвиднілося, над проблемою майора Майора почали сушити собі голови офіцери. Ну, як-от належить поводитися з таким, даруйте на слові, майором, як майор Майор Майор Майор? Зневажати його особисто як нерівню було б знаком зневаги до всіх інших майорів, а також до офіцерів нижчих за рангом. Ставитись до нього як до рівного — це ж просто абсурд. На щастя, згадали, що майор Майор подав заяву до льотного училища. Тож під вечір ротатор уже розмножував наказ про його переведення, а о третій годині ночі сержант брутально розбуркав майора Майора і, сказавши: «Помагай біг!» — посадив його в літак, що прямував до Каліфорнії.

Лейтенант Шайскопф зблід, як крейда, коли майор Майор, босоніж, із зашкарублою глиною на пальцях ніг, доповів йому про своє прибуття до частини. Майор Майор так призвичаївся до несподіваних нічних побудок, що вискочив з намету, не взуваючи черевиків, без шкарпеток. А цивільний одяг, в якому він відрекомендувався лейтенантові Шайскопфу, був пожмаканий і заляпаний грязюкою. Лейтенант Шайскопф, який на той час іще не завоював собі репутації генія маршировки, на мить уявив собі босого майора Майора в шерензі своєї ескадрильї на черговому недільному параді і від жаху зацокотів зубами.

— Негайно марш до санчастини, — пробелькотів він, коли до нього повернулася мова. — Доповісте, що ви хворий. І лежіть там, поки не надійдуть ваші екіпіровочні. Тоді купите собі військову форму і щось на ноги. Перш за все купіть собі щось на ноги.

— Слухаюсь, сер!

— Я не певний, що вам слід називати мене «сер», сер, — зазначив лейтенант Шайскопф. — Адже за званням ви старший за мене, сер.

— Слухаюсь, сер! Може, за званням я й старший за вас, але ви все-таки мій командир, сер.

— Так точно, сер, це правильно, — погодився лейтенант Шайскопф. — Хоча ви за званням і старший за мене, а я все-таки ваш командир. Отож робіть, як я