Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
…скочується-зісковзує піщаними коліями вниз.
Люк відкидається, хутко з’являється задоволена фізіономія Колі…
КОЛЯ (підморгує): Вчіться, поки я живий! (зістрибує з двометрової висоти БРДМа на пісок) И-еее-х!
Червоно-пурпурове сонце хилиться долу, ховається в степу за автотрасою Чорнобиль-Київ.
Від технічного парку в табір входять розвідники, під пахвами і в руках — ватянки та фуфайки кольору хакі; Сергій перекинув свою через ремінь польової сумки. Казенний військовий табір зустрічає їх… ударною диско-музикою ModernTalking! Новинка і хіт 1986 року в СРСР — навіть тут?!
ПЕТРО (отетеріло киваючи на репродуктор): А це ще що таке?!
КОЛЯ: А ідє ж «пуговицы у ряд»? Ідє мая любімая (перекривляє) «Неее плааачь девчооонка, прааайдут дажди, сааалдат вернется, ты тооолько..»?
ПЕТРО. Жди-пожди! Тут дощів не буває — хмари ще на підході до зони розганяють, сам знаєш…
КОЛЯ: Головне, щоб дощі йшли там, де нас ждуть, (вправно й пародійно-смішно смикається в ритм ModernTalking) А тут — чого ждати?
Ударно лунає над табором хіт ModernTalking:
«You can win if you want» — «Захочеш — переможеш!»
На місці намету Сергія — піщана прогалина. На ній уже частково зведені стіни зимового намету — великого, утепленого. Поруч на піску — купа з речових мішків.
ПЕТРО (отетеріло): «Ґудзики в ряд…»
КОЛЯ (в риму): «…трамвай переїхав загін жовтенят».
СТАРШИНА: Мужики, розбирайте своє! Зараз розподілимо вас по іншим наметам, хто де спати цю ніч буде…
Розвідники починають вишукувати своє. Підходять заклопотані ротний і замполіт, жваво щось обговорюють на ходу.
РОТНИЙ (до Сергія): Ну, як сьогодні?
СЕРГІЙ: Шабаш. З об’їздами ПУСО. Сьогодні мало не вбились. В яр стрибати. К бісу. Скільки разів казав: броники треба в Чорнобилі на стоянці залишати! Нащо їх туди-сюди ганяти? Аби з ПУСО воювати?
ЗАМПОЛІТ: Обов’язково порушу це питання на зборах комуністів бататьйону…
РОТНИЙ (примирливо, обом лейтенантам): Ну-ну…
СЕРГІЙ (продовжує): Все. Я більше ПУСО не об’їжджаю. Поставлять усі броники на могильник — значить, поставлять. «Страйк за правилами». Може, хтось почухається.
РОТНИЙ (дивлячись на своїх підлеглих, чухає потилицю): Та може… Треба щось вирішувати…
Розвідники витягають з купи свої речі.
Віддалік на стіні щойно зведеного зимового намету-бараку висить червоний транспарант:
«ЗАКІНЧИМО БУДІВНИЦТВО ЗИМОВОГО ТАБОРУ НА ДВА ДНІ ДО СТРОКУ!»
Звучить хіт Modern Talking — «Yon can win if you want».
У напівтемному наметі-лазні блищить мокре обличчя Сергія. Ріденькі струмені води скупо й нерівно бризкають згори. І раптом — води нема! Сергій піднімає погляд на конус-розбризкувач кольору хакі, пригвинчений до труби такого ж кольору.
ГОЛОСИ В ЛАЗНІ: Де вода? Ну, твою наліво… От зараза!.. Мужики, дайте йому по писку! Раз у п’ять днів у баню встигнеш — і то, гля…
ГОЛИЙ В МИЛІ (підбігає до віконця в брезенті): Гвардієць, воду давай! Знов заснув?! Одержиш таки по пиці! Доспишся…
За вікном з провислим хрестом брезентових лямок — стоїть АРС, з його цистерни вода гофрованою трубою подається у Дезінфекційно-Душовий Автомобіль (ДДА) — металеву будку на базі армійської вантажівки-всюдихода ГАЗ-66. У котлі ДДА вода підігрівається, і шлангом потрапляє до брезентового намету. Солдат на ДДАшці смикає важелі, намагаючись відрегулювати подачу…
Із дірочок душу вистрілюють струмені пари — всі відстрибують, ошпарені…
П’яти людини, що лежить горілиць. Їх шкіра вигрублена, відполірована до блиску. Ступню перекреслюють зелені штрипки військових штанів. Живіт і груди людини вкриті солдатською ватянкою. Під головою замість подушки — коричнева шкіра офіцерської польової сумки. Обличчя прикрите кепі, з якого стримить перо сойки.
В яскраво освітленій Ленкімнаті на довгому столі, обтягненому поліетиленом, міцно спить Сергій.
Над ним — гіпсове біле погруддя Леніна на буряково-червоній тумбі. Під Леніним на земляній долівці стоять чоботи, на їхні халяви намотані онучі — просихають. Зі штабного намету поряд — там писарі ще працюють — з чийогось касетного магнітофону стиха долинає ніжна обробка ModernTalking «Everybody needs someone to hold» — «Кожному треба мати, кого обійняти». Сергій повертається на бік, вмощується зручніше…
На столі — попільниця із шматка картону, повна нічних недопалків.
«Everybody needs someone to
