Практична педагогіка - Ксенія Демиденко

-       Дівчинко моя, ти дозволиш мені любити тебе сьогодні по-справжньому?- роздягаючи мене, пошепки питав Макс, притискаючи  до себе.

-       Ти знаєш, що так, - раділа я, адже нарешті щось серйозніше, вагоміше, аніж солодкі поцілунки з присмаком жуйки.

-       Не бійся мене, - мовив Макс.- Я потурбуюсь про тебе. Я зроблю це легко й повільно, тобі буде приємно. Можливо, не зразу, пробач…

   Це було старе потерте ліжко, правда, заслане новою гарною білизною. Але коли він поклав мене на це ліжко й почав повільний ритуал пестощів, воно здалося мені райським ложем.

Він був дорослим сильним чоловіком, а я  худющою десятикласницею. Згадуючи усе це, мене накривало гарячою хвилею. Але тоді  до Макса прийшли якісь двоє, щось голосно йому говорили.  Він  повернувся, але тільки для того, щоб одягнути мене, як ляльку, й сказати: «Пробач». Дійсно, чари були зруйновані. Макс пішов у ванну й довго не повертався, а потім  провів мене додому. Ми йшли мовчки. Щось було в цьому  холодне, прощальне. Макс довів мене до самісіньких дверей, ласкаво погладив по голові  й подивився у мої печальні  очі. Він щось хотів сказати, але не сказав. Посміхнувсяйі пішов геть.  ПІШОВ. Якби ж мені тоді знати, що назавжди, я б вчепилася в його одяг і не відпустила. Але я тоді не знала, що більше його ніколи не побачу. Я просто  довго дивилася йому вслід.

    Макса вбили. Як мені потім повідомив батько, за якісь там розборки бандитські. Але мені як тоді не було важливо за що, так і зараз. Просто його не стало. І весь чарівний світ, який вибудовувався моєю уявою, зруйнувався.

Я, як зомбі, довчилася рік у школі, після чого  вступила до вузу в Києві. Батьки думали, що  зміна обстановки  покращить мій стан і я забуду своє перше трагічне кохання.  Але я й досі    пам’ятаю кожен день, кожну годину, кожну мить, проведену з ним.

    Інститут дійсно мене змінив. Будучи старостою, я розгорнула таку самодіяльність, що не помічала навколо нічого. Мені було потрібне саме таке шалене, бурхливе життя, в якому  б я тонула, щоб не лишалося  ані хвилини на  спогади.  Усі курси, які пропонував інститут, я відвідувала. Грошей батьки ніколи не шкодували, тож я й бальні танці опановувала, і  басейн відвідувала, і дві іноземні мови вивчала. По кінотеатрам і театрам з подружками бігали, як дикі кози. З  квартири, яку мені зняли батьки ( мама відвідала гуртожиток і вийшла звідти з валідолом під язиком), я виходила о шостій ранку, а поверталася об одинадцятій вечора. Я знаю, що вродлива, тому кавалерів у мене було,  хоч  греблю  гати. Але усіх їх тримала на дистанції. Один проводжав до інституту, інший  додому, з третім  – в кіно, четвертий співав серенади під вікном.  Але ночами все одно мені снився Макс…