Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
-Наїхали на нас дуже серйозні люди. Не дістати ніяк, краще поки що відкупитися, - Вовка намагався говорити спокійно. - Засвітилися на "Універсумі", знайшли де барахло скидати.
-Завжди там скидали. Самба нас знає, платить справно.
-Цього разу не треба було там.
-Хто попереджав? Не годиться такий розклад, дядя Вова.
"Дядьою Вовою" хлопці почали називати Дизеля з подачі саме Буркотуна. Ватажок не заперечував, навіть пишався статусом такого собі "дяді".
-Давайте без "бе", пацани. Сьогодні справи пройшли нормально? - його команда о дванадцятій дня вже встигла бомбонути в районі автовокзалу, а о першій вже скинули більшу частину викраденого. Прошлися добре, тут Дизель постарався надибати справді серйозний варіант. Самої лише готівки взяли на вісімсот зелених, а ще традиційні телевізор, музичний центр, відео. Ясно, трійці наркошів грошей шкода, та за традицією вони здавали їх ватажкові, а він вже урочисто розподіляв улов. Сьогодні ж дядя Вова просто відрахував тисячу, заховав у кишеню штанів, а ті кілька папірців, що лишилися, тицьнув Мачусі, тут же пояснивши - їхня команда декому попала. Справді, не повертати ж гроші з власної кишені...
-Нормально, - погодився Коля Мачуха.
-Отак. Влетіли ми на дві тисячі доларів США. Як старший, штуку беру на себе. Ви спалилися на речах, то, по чесному, другу половину суми покриваєте з власних кишень.
-Ні хріна собі! - нервово смикнувся Татарин. - Барахла там хіба було на стільки? Взагалі не дуже багата як на сьогодні хавірка! Куди там дві штуки!
-З тебе, сопля, хтось дві вимагає? Ми одна команда, залетіли всі разом, разом і викручуємося, - випереджаючи подальші дебати, що ставали дедалі для нього небезпечнішими, Дизель підніс руку: - Тему закрито, зате є інша тема. Як вам можливість покарати того, хто на нас так наїхав? Що?
Запала мовчанка. Хлопці любили почухати кулаки, і дядя Вова знав їхні нахили. Особливо старалися Мордвин з Татарином. Невідомо, чи є в них на рахунку вбиті, але скалічених після зустрічі з "солодкою парочкою" завозили до реанімації. Своїми подвигами хлопці навіть не хвалилися - просто переповідали їх, як належне, без особливих прикрас. Ну хіба скільки в кого крові звідки пішло, або від чийого вереску їхні вуха більше закладало, або скільки часу опиралася в під`їзді чергова лялька. Перебуваючи під кайфом, двоє здорових відморозків частенько вирушали на пошуки пригод. Могли грабувати випадкових перехожих, не особливо сподіваючись знайти аж надто значну суму грошей - просто тягнуло на подвиги. Це при тому, що під час основної, так би мовити, роботи Дизель не рекомендував нікому залишати після себе людські жертви. Коли починався процес випасання чергової квартири, він вимагав чіткого звіту. Плануючи чергову крадіжку, Дизелю доповідали, коли саме в квартирі нікого не повинно бути. Саме цей час визначався ватажком найбільш придатним для роботи. Але хлопці аж рвалися до бою, особливо після сьогоднішніх неприємних новин.
-В смислі - покарати? - уточнив нарешті Мачуха.
-За такі справи взагалі голови відкручувати треба, хіба не так, пацани? Чому на нас наїхали, саме на нас, як ви думаєте? - де дочекавшись відповіді, Дизель швидко повів далі: - Бо ми ніколи не показували зубів. Просто не було потреби. Ми нікого не чіпаємо, нас так само ніхто чіпати не повинен. У кожного окремий малесенький бізнес. Отепер нас боляче вкусили, і хіба вкусити у відповідь не наше найближче завдання?
Ставало холодніше. Мороз кілька останніх днів не особливо давав про себе знати, один-два градуси, та по радіо передали - холодний вітер насувається з півночі. Мабуть, насунувся уже. Бажання швидше забігти кудись у тепло додавало Дизелю красномовства.
-Як моя ідея? Справедливо?
-А відомо, хто це? - діловито поцікавився Мордвин.
-Аби невідомо, я б теми не піднімав, - навряд чи хтось з хлопців знав начальника охорони "Універсуму", та наркомани за дозу готові на Президента йти з іржавим ножем, тут сумнівів у Дизеля не було. Але краще нацькувати їх на темну конячку. - Погоняло Карась. Живе у крутому будинку, там його краще не пасти. Я йому бабки сьогодні мушу повернути, подивитесь, портретик змалюєте. План у мене є, аби ви погодилися. Карась цей - мужик ніби в авторитеті, я чутку пущу: не по понятіям повелася рибка, от і обламали роги. Навіть натякну, хто. Поважати нас почнуть, - він хотів додати "ще більше", та стримався - переборчик.
-Про що базар, дядя Вова, - Мачуха відповів за всіх. - Попишемо-поріжемо гада, наче Бог черепаху. Скажи, де і як, решта наші проблеми. Так, пацани?
Мордвин і Татарин активно закивали, Буркотун, дивлячись на них, кивав так само, але менш упевнено.
Свою відморожену команду Вова Дизель устиг вивчити надто добре. Від дурнуватого хлопчиська Стьопи користі нуль, зате троє злобних наркоманів, котрих позбавляють законної дози - те що треба, аби підсмажити на сковороді самого Карася. Ні, собою Вова Дизель поки лишався задоволений. Він теж має право на отримання компенсації моральних збитків. До речі, не гріх спробувати вийти на поважного замовника і натякнути: є, мовляв, такий колишній співробітник міліції, забагато собі, гм, дозволяє... Це на випадок, якщо його хлопчики Карася до кінця не досмажать.
10.
Тримаючи кермо однією рукою, Рибалка покрутив у другій пляшку "Тиси", схожу на протитанкову гранату часів останньої війни, хіба трохи грубшу, підкинув її на долоні.
-Конче треба взяти?
-Влад від щирого серця. Він нормальний мужик. Ти б бачив, як його вчора ввечері, коли заяву прийшов забирати, особисто начальник горілкою поїв, а Рома Бойчук особисто за нею бігав. Така радість стала: терпило, відомий журналіст, сам особисто заяву
