Вітіко - Адальберт Штіфтер

— Що приніс Вітіко з дому Вітіко? — запитав чоловік у пишному вбранні.

— Приніс святу пропозицію, — відповів Беда.

Після цих слів підвівся замковий священик Генріха фон Шауенберґа і запитав:

— Яку святу пропозицію приніс Вітіко з дому Вітіко?

Бенно підвівся й відповів:

— Вітіко з дому Вітіко приніс святу пропозицію шлюбу.

— Він каже про пропозицію шлюбу! — повторив чоловік.

Після цього Вітіко підвівся, ступив крок уперед, став обличчям до Генріха та Вюльфгільти і мовив:

— Високий пане Генріху фон Шауенберґу, висока пані Вюльфгільто фон Дорнберґ, я, Вітіко з дому Вітіко, пан у південній Богемії під владою ясновельможного великого князя Богемії і Моравії Владислава, сватаю з добром та вірністю вашу доньку, чеснотливу панну Берту, щоб вона з власної волі йшла за мною як дружина, і я шануватиму її, кохатиму її і буду вірний їй, поки житиму. Я прошу вас дати відповідь на моє сватання.

Генріх фон Шауенберґ підвівся й відповів:

— Вітіко з дому Вітіко, пане в південній Богемії під владою ясновельможного великого князя Богемії і Моравії Владислава, я, Генріх фон Шауенберґ, із добром та вірністю віддаю тобі мою доньку Берту, щоб вона з власної волі йшла за тобою як дружина і щоб ти шанував її, кохав її і був вірний їй, поки житимеш, і щоб вона шанувала тебе, кохала і була вірна тобі, поки житиме. Тут присутні Вюльфгільта фон Дорнберґ, моя дружина, Верінгарт фон Юґельбах, мій батько, Бенедикта фон Ашах, моя мати, Ґебгарт фон Штауф, мій брат. Вони кажуть, що честь сватання вшановано і Берта належить до твого роду, як належить і до нашого.

— Честь ушановано, — підвелася Вюльфгільта, — і Берта належить до роду Вітіко, як належить і до нашого.

Підвівся й Верінгарт:

— Честь ушановано, і Берта належить до роду Вітіко, як належить і до нашого.

Потім встала Бенедикта:

— Честь ушановано, і Берта належить до роду Вітіко, як належить і до нашого.

Після неї підвівся й Ґебгарт фон Штауф:

— Честь ушановано, і Берта належить до роду Вітіко, як належить і до нашого.

Потім знову заговорив Генріх фон Шауенберґ:

— Тож нехай тепер скаже Берта, чи вона з власної волі відповідає на сватання, а чи з власної волі не приймає його.

Троє жінок підвелися й вийшли з зали. Всі, хто підвівся, стояли й далі. Жінки повернулися, і з ними прийшла й Берта. Мала на собі коричневий оксамит без прикрас. Позаду неї йшло четверо дівчат.

Берта разом із жінками та дівчатами підійшла до батька і стала по ліву руку від нього.

— Берто фон Шауенберґ, — заговорив Генріх фон Шауенберґ, — донько Генріха та Вюльфгільти, ось стоїть Вітіко з дому Вітіко, пан у південній Богемії під владою великого князя Владислава, і в добрі та вірності сватає тебе, щоб ти з власної волі йшла за ним як дружина і шанувала його, кохала його і була йому вірна, поки житимеш, і він теж шануватиме тебе, кохатиме тебе і буде вірний тобі, поки житиме. Дай йому відповідь.

— Я, Берта фон Шауенберґ, — озвалася дівчина, — донька Генріха і Вюльфгільти, піду з власної волі за Вітіко з дому Вітіко, пана в південній Богемії під владою великого князя Владислава, як дружина і шануватиму його, кохатиму його і буду вірна йому, поки житиму.

— Отже, сватання відбулося, — підсумував Генріх фон Шауенберґ. — Ми спершу подамо одні одним руку, скріпивши цей акт, а потім підготуємо пергамент і поставимо на ньому нашу печать, а потім проситимемо панів наших друзів і сватів, щоб і вони поставили свою печать поряд із нашою.

Генріх і Вітіко пішли назустріч один одному й подали один одному руки.

Після чоловіка до Вітіко підступила Вюльфгільта, і вони подали одне одному руки.

Потім потисли одне одному руки Верінгарт і Вітіко, Бенедикта і Вітіко, Ґебгарт і Вітіко.

Насамкінець подали одне одному руки Вітіко і Берта.

Після цього всі пішли на свої місця і сіли. Берта зі своїми дівчатами сіла по ліву руку від матері.

Як скінчився обряд, усі люди Вітіко і всі люди Генріха пішли назустріч одні одним, зійшлися серед зали й тиснули всім руки. Потім розійшлися й відступили до стін.

— А тепер, — заговорив Генріх фон Шауенберґ, — я запрошую тебе, Вітіко з дому Вітіко, в цей замок як гостя і запрошую всіх твоїх людей скористатися гостинністю замку.