Бавдоліно - Умберто Еко
«Бавдоліно» — захоплюючий та загадковий роман від визначного італійського письменника Умберто Еко, який занурює читача в світ історичних та кримінальних загадок.
У цій захопливій історії головний герой, комісар Бавдоліно, оповідає про свої пригоди та розслідування серії загадкових злочинів. Він спільно з групою незвичайних та харизматичних персонажів намагається розкрити та розгадати таємницю, що охоплює мистецтво, релігію, політику та людські страхи.
«Бавдоліно» — це не просто детективна історія, а й інтелектуальна гра зі знаннями, майстерною письменською майстерністю та загадковими перипетіями. Умберто Еко витончено поєднує історичні факти, культурні реалії та художню фантазію, створюючи непередбачувану та захоплюючу атмосферу.
Завдяки своєму неординарному підходу до сюжету та вмілому використанню деталей, Умберто Еко створює реалістичний та кольоровий образ італійського середньовіччя, переносячи читача в інший час і простір.
Умберто Еко
Бавдоліно
1. Бавдоліно береться за перо
Ratisbona Anno Dommini Domini MCLV[1] місяця дицембра хроніка Бавдоліна, з роду Авларіевого
я Бавдоліно син Ґалійавда Авларіевого з головойу аки в лева алелуйа Возблагодарю господа і да відпустить він мині гріхи
habco factó[2] учинив найбільшу крадіж: мого житя, тоб то узяв я зі скрині біскупа Отта много аркушів які може належать канцеляриї цісаря і вишкріб їх сливе всі хиба шчо не сходило то типер в мене є вдосталь пергамени аби писати шо хочу тоб то свойу хронику хоч лациною писать не вмію
коли лиш побачать шо аркушів більше нима кат зна шо за капернаум буде і скажуть шо то може Шпиг якийсь біскупів римських котрі зле жичать цісареві федерікові
а може то никого не обходить в канцеляриї все пишуть і пишуть чи треба чи ни треба і як хто знайде [тії аркуші] най собі запхас до ду то йому і так буде все 'дно
ncipit prologue de duabus civitatibus historiae AD mcxliii conscript
saepe multumque volvendo mecum de rerum temporalium motu ancipitq [3]
то є строки шо були перед тим і я не зміг їх гаразд вишкробати то тепер мушу оминути
а коли знайдуть тії Аркуші по тім як я їх спишу то не втямить навить канцлер бо є то язик яким балакають люде у Фраскеті але ніхто ним не пише
але якшчо то є язик котрого ніхто не розуміє відразу вгадають шо то я бо всі кажуть шо у фраскеті балакають якимсь нехристиянским Язиком тому мушу добре їх сховати
псяюха як то тяшко писати вже пальці мині всі болять
отець мій Ґалійавдо все казав шо то певно дар Матки Боски з Роборета шо я змалку як тільки чув п'єть V слів з чужих уст то відразу повторяв той говір чи був він з Тердони чи з Ґаві і навіть як приїхав з Медійолану де мовлять псячим язиком а навіть як побачив перший раз в житі алеманів тих шо Тердону в облогу взяли всі вони були Tuische[4]і лайдаки і казали rausz і min got[5] а за півдня я вже говорив равс і майнгот а вони мині казали Kint[6] йди пошукай нам файну Froutve[7] будем робити фікіфукі і навіть якшчо вона не схоче скажи нам лиш де вона і ми вже ї втримаєм самі
але шо то є та Frouive казав я а вони казали domina, dama, женщина du verstan[8]і показували такі Цицьки великі мовляв при тій облозі женщин бракує бо всі тердонянки сидять всередині і най ми лиш зайдемо в город то вже собі пофольгуєм але типер жадна з тутеншіх не показуєть ся і ну блюзнити так шо мині аш навіть волося насторч стало
шваби засрані аякже вже скажу вам де є Frourve дочекаєтеся чи я вам який викажчик поцілуйте себе
матінко а часом мене били
вибили чи набили чи necabant[9] не вмійу я Лациною не то шчо не розумійу бо учив ся читати з книшки Latine[10] a коли до мене говорять лациною то розумійу але писати не вмійу і не знайу як тії verba[11] пишуться
бігмебоже ніколи не знайу чи то equus а чи equum все милю ся бо в нас кінь то є завжди cavallo і квит і я ніколи не милю ся бо ніхто не пише Kavallo бо не пише нічо бо не вмійе читати
але того разу все пішло добре і німці навіть волосини з мої голови не торкнули бо якраз тоді прийшли milites[12] і кричали гайда гайда знов наступаєм а тоді стала ся така катавасия шо йойбоже і я вже ничого не тямив бо зброєноші бігли сюди а піхтура зі своїми лябардами туди і сурми гудять і вежі деревяні високі як дерева в Бурмії-долині шо порушають ся як вози а на них балістери і пращівники а шче інші несуть драбини а на всіх них падає стільки стріл як граду а ті шо метають каміня якимсь таким як велика вареха і над головою мині свистять сулиці які тердоняни кидають з мурів ото була баталія!
а я сховав ся на дві години під кушчем кажучи діво пресвята поможи і спаси а тут все втихло і стали бігати коло мене ті шо балакали так як в Павії і кричали шо забили стілько тердонян шо танаро-ріка тепер як з Крови і тішили ся як дурні бо так Тердона буде знати як лигати ся з медійоланцями
затим шо повернули ся і ті німаки шо шукали були Frouive може їх менче було як ранше бо і тердоняни всипали їм гаразд а я сказав собі крашче