Орлі, син Орлика - Тимур Іванович Литовченко
«Можете розраховувати на мою прихильність, люб'язний шевальє».
Ач яка панянка!..
Причому сталося це саме тут – у загадковому, незбагненному Парижі, де грішне переплуталося з праведним.
У місті, де, можливо, нарешті вирішиться доля його батька, їхньої багатостраждальної сім'ї… а також всієї Украйни!!!
Дай-то Боже!..
У такому піднесено-філософічному настрої Григорій блукав засніженими паризькими вуличками, доки вони не потонули у нічній темряві. Тільки тоді повернувся до «Отелю де Пост».
А тут на нього з нетерпінням чекав посланець маркіза де Шовлена: міністр закордонних справ бажав негайно бачити гвардії капітана Бартеля, а той весь день вештається хтозна-де!.. Негайно до міністра!!!
– А чи не надто пізно? – ввічливо перепитав у посланця Григорій. – Можливо, краще завтра?..
– Незважаючи на пізній час, його світлість досі працює і чекає на капітана.
– Отже…
– Заради вашого побачення маркіз велів навіть розбудити його посеред глибокої ночі. Хоча не виключено, що його світлість працюватиме до ранку.
– Якщо так, тоді…
– Прошу негайно пройти за мною, месьє Бартель! Посланець пірнув у довгий готельний коридор, прослідував у кухню і вибіг через чорний хід, Григорій кинувся слідом. Тут на них чекав екіпаж із завішеними віконцями.
– Куди ви поділися, месьє Григоре?!
Такою невдоволеною фразою зустрів гостя маркіз де Шовлен. Добре, що хоч десь у Парижі його називають справжнім іменем, подумав Орлик. А вголос мовив:
– Гуляв містом.
– Просто так гуляли чи з якоюсь певною метою, дозвольте поцікавитися?
Розмовляючи з гостем, міністр водночас умочав велике гусяче перо у каламар, що стояв перед ним, і виводив на аркуші паперу якісь символи. Втім, Григорій так і не зміг побачити, що саме пише де Шовлен: адже замість чорнила каламар містив прозору рідину, тому від написаних лише хвилину тому рядків на папері не лишалося жодного сліду. У повітрі пахло лимоном[10]. Те-е-ек, зрозуміло, все зрозуміло…
– Ваша світлосте! Навіть гуляючи містом просто так, можна робити рекогносцировку.
Справді, не розповідати ж маркізу про пригоду з юною, але явно незаможною Жанною-Антуанеттою Пуассон!
Майбутня королева… М-м-да-а!..
Де Шовлен зиркнув на гостя спідлоба, нерозбірливо мугикнув, потім махнув у повітрі пером на стілець біля столу:
– Сідайте.
– Я можу і постояти, якщо…
– Месьє Григоре, я не люблю повторювати двічі!
Довелося сісти. Тоді міністр продовжив:
– Отже, месьє Григоре, з останньою дипломатичною поштою ми отримали настільки разючі новини зі столиці Російської імперії, що я, чесно кажучи, не беруся передбачити вашу реакцію.
– Тобто?..
Григорій запідозрив щось незвичайне, відколи почув від посланця про намір маркіза працювати до ранку і наказ у разі чого розбудити його навіть серед ночі – лише б побачитися з «капітаном Бартелем» якнайшвидше.
– Якщо вірити нашому джерелу, дев'ять днів тому… – Де Шовлен замовк, щось прикинув подумки й мовив: – Тобто, враховуючи час доби, вже десять днів тому у Санкт-Петербурзі віспа забрала життя у Його Імператорської Величності Петра Другого.
Тільки тепер Григорій повною мірою оцінив пропозицію заздалегідь присісти. Справді, у нього в голові ледь не запаморочилося!
– Це все, ваша світлосте?..
Де Шовлен знов зиркнув на гостя спідлоба.
– Наше джерело також повідомляє, що хвороба вразила юного імператора зненацька й розвивалася дуже стрімко, тож перед смертю Його Величність так і не встиг віддати розпоряджень щодо спадкоємця. Ще в останні його години у Санкт-Петербурзі розпочалася запекла боротьба за корону Російської імперії. Найреальніші шанси має Анна Іоанівна. Про результати, швидше за все, дізнаємося невдовзі.
Маркіз витримав театральну паузу і додав:
– От тепер все. Яка ваша думка про почуте?
Яка його думка?!
Яка його думка!..
– Зміна на троні володаря завжди означає нестабільність у державі.
– Так, вірно.
– Якщо спадкоємець не визначений заздалегідь, це означає подвійну нестабільність.
– Згоден.
– Якщо ж у наявності декілька претендентів на корону, це загрожує країні справжнім хаосом. Нестабільність не завершиться, навіть коли візьме гору те чи інше угруповання, адже усунути всіх невдоволених, припинити всі протести конкурентів одночасно не вдасться ніколи.
– А це у свою чергу означає?..
– У такому разі запропонований мною план створення антиросійської коаліції у складі Франції, Швеції та Османської імперії, з одночасною реставрацією короля Станіслава Лещинського на троні Польщі та гетьмана Пилипа Орлика на чолі єдиної й неподільної Украйни набирає зовсім нового, я би сказав – несподівано глибокого сенсу… адже тільки таким чином вдасться зупинити експансію Російської імперії у західному напрямі. Бо в іншому разі вона, повторюю вкотре, може поглинути або поставити під контроль велику кількість інших земель. Що означає кінець Європи у найгіршому розумінні.
Де Шовлен відкинувся на спинку свого стільця, примруживши очі, уважно подивився на Григорія, декілька разів тихенько плеснув у долоні й мовив:
– Браво, месьє Григоре, браво! Ваша логіка бездоганна. Більш того, мислимо ми однаково. А тому…
Маркіз знову витримав театральну паузу.
– А тому тільки-но ми дізнаємося про остаточні результати боротьби санкт-петербурзьких провладних кандидатів…
– А чому не раніше? Чи не згаємо таким чином дорогоцінний час?
– Раніше неможливо, адже проти одних людей можна задіяти механізми впливу, розраховані на зовсім інших. Простіше кажучи – не ті механізми.
– Часу шкода, ваша світлосте!..
– Крім того, не забувайте, що ми отримали лише перші – так би мовити, «гарячі» відомості. А їх ще належить піддати перехресній перевірці. Тож давайте діяти без зайвого поспіху. Домовилися?..
Григорій неохоче кивнув.
– Тим паче, підготовку до наступних дій ми розпочнемо негайно. Фактично, вже розпочали… Вас це влаштовує?
– Ще б пак!
– Ну, от і добре.
Де Шовлен підвівся, Григорій також.
– Месьє Григоре Орлі! – розпочав урочистим тоном міністр. – Враховуючи надані вами рекомендації, рішенням таємного кабінету Його Королівської Величності Луї П’ятнадцятого «Секрет короля» віднині ви зараховані на таємну королівську службу. Вітаю вас із цим високим і відповідальним призначенням. Сподіваюся, ви служитимете інтересам Франції вірою і правдою.
На це Григорій не відповів нічого. Де Шовлен невдоволено наморщив чоло і перепитав:
– Не чую відповіді?..
– Так, ваша світлосте.
– Гаразд. Натомість від імені таємного кабінету «Секрет короля» повідомляю, що ваші пропозиції щодо створення антиросійського кордону в Європі ми вважаємо цікавими та корисними. У подальшому вони можуть набути розвитку і деталізації, якщо деякі наші припущення підтвердяться. Чи задовольняє вас така позиція кабінету?
– Цілком задовольняє, ваша світлосте! – тепер Григорій відповідав охочіше, а в його голосі відчувалася неприхована радість.
– Гаразд. А тому найближчим часом…
Невеличка пауза.
– …Ми припускаємо, що приблизно через місяць вам належить під новим іменем
