Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
-Чому ти думаєш, що вони могли скинути барахло на моїй території?
-Бо вони не обмежилися звичайним пограбуванням, скільки раз про це казати. Мордобій, вибиті зуби, розтрощена квартира - навряд чи власна ініціатива. Тут гроші - не головне, тому вони запросто могли продати все твоїм баригам. Це швидко і легко. Раз-два, живі гроші на руках. Вони цілком можуть пустити все в голку, Влад зауважив, що поводили всі четверо себе якось надто агресивно та нервово. Але ж подробиць сам не знаю, кажу ж - не я веду...
Логіка в цьому була. Начальство дуже любило вішати на Малого безперспективні "глухарі", а Малий, в свою чергу, чіплявся за справи, як реп`ях до собачого хвоста. Він уже приблизно уявляє, де і кого шукати. Для справи, приреченої на свідоме завалення, кандидатура Вітька зовсім не годилася.
-Ти пропонуєш мені пошукати кінці?
-Я прошу тебе, Рибалко. Особисто прошу.
-Не певен, що вони знайдуться в мене на базарі, ох не певен. І речі без особливих прикмет... Телевізор... Який так, до речі?
-"Соні", позаминулого року випуску. Відик теж "Соні", не плейєр, саме магнітофон, купив чотири місяці тому. Музичний центр з системою "караокє", виграв якісь там конкурс на кращій журналістський матеріал. От про комп’ютер нічого не знаю, можу розпитати.
-Розпитай і ввечері звякни мені на трубку. Знаєш, скільки такого добра проходить через базар за день?
-Здогадуюсь. Але ж Петрович плаче у трубку.
-Сентиментальним ти став, Вітька.
-Я таким і був.
-Скажи тепер таке: ну, знайдуться кінці, далі що? Справа не твоя, з якого це дива ти підвищуєш показники Булахові? І раз все так не просто, раз її хочуть завалити, ти ж підставишся. Думав про це?
-Думав. Давай спочатку буде результат, а потім все інше тобі скажу.
-О`кей, - Рибалка повернув назад до міста. - Ти мені теж одну інформашку перевір... Служить десь у нас в районі такий собі сержант міліції Григорян. Можеш вирахувати і дізнатися, що за тип?
-Як два пальця! Тим більше, з таким прізвищем...
-Во-во, у нього пика хохляча, зовсім на григорянів не схожий.
-Що тобі до нього?
-Так, просто... Цікаво, чому він Григорян, з такою мордою.
-Ясно. Тобі, я так розумію, морда його не сподобалася...
7.
Якби жінка, що вмостилася у широкому кріслі навпроти Людмили, не докладала максимуму зусиль для того, аби виглядати дамою, її з чистою совістю називали б тіткою. Швидше за все, матуся Ігоря Шумейка була не набагато старшою за маму Оксани Сошенко. Людмила прикинула - років на чотири, не більше. Навряд чи ця благопристойна дама стала народжувати у сімнадцять. Огрядна, пишна домогосподарка у розкішному, але брутальному квітчастому шовковому кімоно, з старанно доглянутою і любовно пещеною шкірою, з перстеником на середньому, подібному на свіжу молочну сосиску, пальці правої руки Тамара Григорівна - чого там, які наші роки, просто Тамара і Люда, нормально? - лишалася жінкою-загадкою. Тобто, свій вік точно знала вона сама, іншим, хто хотів, звичайно, доводилося б гадати.
Людмила дізналася їхній телефон в школі. Директорка вже знала про Оксану, навіть натякнула - мовляв, ходять чутки, ай-ай-ай, бідні батьки, як вона могла... Щоправда, не зовсім ясно, чого саме стосувалося директорське "ай-ай-ай": спроби самогубства чи вагітності школярки-старшокласниці. Ну, останнє в разі чого не довго буде в секреті. Принаймні, пояснити, для чого їй телефон родини Шумейко, вдалося просто: кажуть, Оксана з Ігорем дружили, тепер це називається "зустрічалися", ну, хочеться просто поговорити з хлопцем, ви ж розумієте... Директорка з серйозним розуміючим виглядом закивала головою, і вже наступного вечора жінки зустрілися в Шумейків удома.
-Ігорьок у спортзалі. Знаєте, в нас пристойна сім`я, здоровий спосіб життя, це нормально. Я така рада, що немає цих наркотиків, цієї горілки поганої, - Тамара скривилася. - Чоловік так рано не приходить, він у нас трудоголік, - вона обвела руками кімнату, немов демонструючи: весь достаток тільки завдяки працьовитості та здоровому способу життя. - Я сьогодні саме очищаю організм. Не пробували?
-Читала. Кажуть, не всім корисно.
-Ой, не слухайте! Корисно всім, знаєте, скільки у нас зайвих калорій та шлаків? Раз на тиждень я навіть промиваюся. Клізмою.
Людмила насилу стримала смішок, з боку здалося, що обличчя скривилося чи від болю, чи від огиди.
-Чого ви? Це нормально, ми з двома приятельками так робимо. Щосуботи, є приватний спеціаліст. На дому, фахово. Процедура не дуже приємна, але не складна. Просто асоціюється з чимось непристойним. Подруга радить урінотерапію. Це сечу пити.
-Знаю, - тепер Людмила відверто скривилася.
-Вона ще не пробувала поки. Її не просто так, помочився і випив. Очищати треба, дистилювати, ціла наука. Зате результат, кажуть, надзвичайний. Шлаків, калорій, іншої гидоти - як не було. Ой, пробачте, зовсім вас заморочила.
-Нічого, мені навіть цікаво.
-Правда? - очі господині блиснули. - Я вам ще багато всякого розповім. Як жінка жінці, нормально? У нас з чоловіком проблеми виникали, ті самі, розумієте? В інтимному плані... Коли почала всю цю терапію, він почав знову звертати на мене увагу, як чоловік, розумієте? Це все від того, що шлаки та іншу гидоту з організму треба виводити регулярно, вони створюють неприємний ефект. Чоловіки починають гидувати у плані фізіології. Не вірите? Ви ж сама живете, наскільки я знаю? Без мужчини? Раз така вже відвертість у нас пішла...
Дурнувата міщанка кудись зникла. Тепер з Людмилою розмовляла розумна і впевнена в собі дама.
-Ми ж не зустрічалися з вами раніше.
-Я здогадуюся, для чого ви прийшли. Ігор
