Я, ти, наша ненависть - Ельма Кіраз

— Я думаю, це погана ідея. Дуже погана ідея, — вкотре повторювала Марта до сестри, поки та крутилась перед дзеркалом.

— Ми приїхали до тебе, щоб ти допомогла мені зібратися, а не читала нотації.

— Але я не погоджувалась тобі допомагати, — Марта розвела руками, — прошу тебе, не їдь.

— Досить, я уже все вирішила.

— Ти ж не знаєш напевно чи точно це від Дмитра. Можливо хтось забув чи помилився адресою, — Марта крутила в руках чашку з чаєм і ніяк не наважувалася зізнатися, що букет насправді адресований не сестрі, а їй. Вона боялася, як Рита відреагує, але ще більше було страшно від того, що відбудеться в ресторані. Тому всяко намагалась зупинити сестру.

— Просто так такі речі не зʼявляються. Можливо він переосмислив усе і хоче вибачитися, пояснити.

— Ти так страждала через нього, я памʼятаю твій жахливий стан. А тепер за першої ж нагоди ти біжиш до нього. Вибач, але це величезна дурість. Ти зараз схожа на наркоманку, яка довго не вживала, а тепер їй пропонують…

— Досить! — агресивно крикнула Рита і Марта зрозуміла, що відбувається те, чого вона так боялася. Її старша сестра досі безтями закохана у Дмитра і лише чекала на якийсь такий момент, щоб з ним зустрітися. А всі ці роки вдало прикидалася, що забула його.

— Вибач… Але я хочу для тебе якнайкраще.

— Тоді скажи, які сережки більше підходять до цієї сукні, — Рита приміряла різну біжутерію, наче справді збиралась на довгоочікуване побачення. Марта ж слідкувала за цим всім з жахом, бо такого удару в спину сестра точно не чекає. В голові вона знову і знову звинувачувала Дмитра у всіх гріхах, бо дівчина стільки казала залишити її в спокої, а він не слухав. За деякий час Рита була уже повністю готова і чекала на своє таксі.

— Ти точно не передумала? — з надією спитала Марта.

— Аж ніяк, — Рита посміхнулась, — побажай мені удачі. Завтра розповім про все, — сестра вийшла з квартири.

— Думаю розмова до завтра точно не почекає, — пробурмотіла дівчина і підійшла до вікна. Побачивши, що сестра уже сіла в таксі та поїхала, вона не придумала нічого кращого, ніж їхати за нею. Викликане авто Марти їхало наче вічність і врешті, коли вона називала потрібну адресу, то її серце легенько закололо. Марта сказала, що доплатить водієві будь-яку суму, тільки б він знайов найкоротший шлях, щоб приїхати раніше за Риту. На щастя, водій трапився місцевий і добре знав місто. Тому вже за десять хвилин Марта дуже йому дякувала і вилітала з авто. Та все-таки встигла вона не набагато швидше, бо одразу ж після неї приїхало таксі Рити. Марта швидко забігла до ресторану, де на вході її зупинив адміністратор.

— Добрий вечір. У вас замовлений столик?

— Ні, я…

— Вас хтось очікує?

— Ні…

— Вибачте, але спочатку потрібно зарезервувати столик. Інакше ми не можемо вас впустити. Скажіть своє імʼя.

— Я не маю часу! — прошипіла Марта і швидко побігла в зал. Очима почала шукати Дмитра, але швидше, ніж вона це зробила, прийшла Рита. Дівчина сіла за найближчий вільний столик і прикрила обличчя меню.

Тим часом Дмитро сидів у своєму улюбленому місці в ресторані і чекав на дівчину, яка дуже сильно йому подобається. На столі лежав букет таких самих троянд, які він відправив Марті, але вже червоного кольору. Вже от-от мала б прийти довгоочікувана Марта, але вийшло все зовсім інакше.

— Привіт, — стримано сказала Рита і сіла навпроти чоловіка.

— Рито? — надто сильно здивувався Дмитро, — що ти тут робиш? Випадково прийшла?

— Вибач? — спитала дівчина, — я думала, ти трохи тепліше будеш зі мною спілкуватися.

— З якого це дива? Ми розлучені, тому я не думаю, що у нас може бути якась приємніша розмова. Хоч і розійшлись ми друзями.

— Що? А для чого… для чого тоді ти присилаєш квіти і запрошуєш мене на побачення? Якщо це такий твій черговий жарт, то він жахливий. Краще б вже взагалі нічого не робив.

— Стій-стій, що? — трохи знервовано спитав Дмитро, — квіти? Як ти їх отримала?

—  Їх доставили до моєї крамниці.

— Нічого не можна довірити ідіотам, — тихо сказав Дмитро і втомлено потер пальцями руки очі.

— Щось не так? — стурбовано спитала Рита.

— Ці квіти не для тебе. Взагалі для іншої людини і я уявлення не маю, як вони туди потрапили. Рито, навіщо ти прийшла? Ми з тобою усе вже давно вирішили, на що ти сподіваєшся? Все вже давно в минулому, досить на щось сподіватися.

— Ти… ти… — голос дівчини затремтів від сліз, — ти чудовисько! І завжди ним був! — вона різко розвернулась і пішла геть. Коли Рита вийшла із залу, Марта, що далі ховалась за меню, хотіла якнайшвидше побігти за сестрою, але її доволі грубо зупинили.

— Ну і що це за цирк? — Дмитро тримав її за руку вище ліктя і був досить злим.

— Клоун у нас вже є, — відмахнулась Марта, але він не відпустив її.

— Чому прийшла вона? Квіти мала отримати ти, я чекав на тебе.

— Не хвилюйся, я їх отримала. Тільки дуже мені цікаво, як це так потрібна людина зустріла мене серед дороги? Ти що шпигуєш за мною? Вже геть дах поїхав!

— Заспокійся, не кричи, — тихо сказав Дмитро, — ми у вишуканому місці, а ти репетуєш як на базарі.

— Яка ж ти свиня. Не уявляю, як Риті зараз боляче. І замість того, щоб допомогти їй, я мушу тут розмовляти з тобою. Відпусти, — Марта різко висмикнула свою руку і пішла геть з ресторану. Дмитро пішов слідом за нею.

— Звідки я міг знати, що вона прийде сюди? Взагалі, яким чином вона прочитала ті картки? Чи ви обоє щось придумали проти мене?

— Ти тупий егоїст! І світ не крутиться навколо тебе, — Марта презирливо зміряла його поглядом і пішла до стоянки, де були таксі, щоб пошвидше знайти сестру. Але ні в крамниці її не було, вдома в кімнаті Рити не світилось світло, а зайти Марта не наважилась. Мільйон дзвінків закінчились нічим і дівчина вже просто була у відчаї. Аж поки врешті Рита не взяла слухавку, але крім жахливого гулу і музики не було нічого чути. Тоді Марта зрозуміла, де саме шукати сестру.

Це був невеликий старий клуб, який Рита обожнювала за студентських років. Декілька разів там була і Марта, але такі місця їй були зовсім не до душі. Зайшовши всередину, дівчина одразу відчула неприємний запах алкоголю, сигарет та ще чогось незрозумілого. Розштовхуючи натовп, вона намагалась знайти сестру. Рита сиділа за столиком в кутку і випивала енний келих чогось міцного. Бо судячи зі стану дівчини, келихів було навіть не десять.