Марина — цариця московська - Валентин Лукіч Чемеріс

Найвідоміші самозванці

У давнину: Гаумата, який видавав себе за вбитого сина Кіра Великого, Смердіса (Бардію), Андріск — видавав себе за Філіппа, сина останнього царя Македонії Персея, лже-Неронів набереться аж три. Олександр Балас — претендент на трон Селевкидів, лже-Олексіїв теж набереться як мінімум троє, вони видавали себе за вбитого Олексія II Комніна, Ороферн Никифор видавав себе за каппадокійського царевича (160—156 рр. до н. е.).

Самозванці Європи

Англія

Лже-Маргарет — ніби Маргарет Норвезька Діва, королева Шотландії, померла у 7 років.

Джек Кед — видавав себе за Джона Мортимера, побічного сина останнього графа Марчського.

Перкін Уорбек— видавав себе за сина Едуарда IV.

Франція

Матюрен Брюно — видавав себе за дофіна Луї Бурбона (Людовіка XVII), який помер у Тампле у віці 10 років. (У нього було кілька послідовників.)

Португалія

«Король Пенамакора» — справжнє ім’я невідоме. Видавав себе за Себастьяна I, загиблого під час Хрестового походу в Африку.

Альвареш — аналогічно.

У Норвегії Зігурд Магнуссон Слембе — претендував на трон Норвегії, а Сверре навіть захопив престол Норвегії.

Тіль Колуп — видавав себе за імператора Фрідріха II.

Але найбільше самозванців було в Росії (це рахуючи обох Лжедмитріїв).

Осіновік видавав себе за сина царевича Івана Івановича, тобто за онука Івана Грозного.

Був навіть Лжедмитрій № 3 — Сидорка, псковський злодій.

Іван Луба (Фаустин) — видавав себе за сина Марини Мнішек.

Ілейко — видавав себе за Петра, нібито сина царя Федора Івановича, що його нібито підмінили лжецарицею Феодосією.

Анкудінов видавав себе за неіснуючого сина царя Василія Шуйського.

Воробйов Іван Андрійович — видавав себе за царевича Семена Олексійовича.

Інші самозванці видавали себе за царевича Олексія Олексійовича.

Ємельян Пугачов — за Петра III.

Кремнєв Гаврило — аналогічно.

Чернишов Петро Федорович — аналогічно.

Богомолов Федот Іванович — аналогічно.

Княжна Тараканова — видавала себе за дочку імператриці Єлизавети Петрівни.

Каракасал — видавав себе за сина джунгарського хана, якого брати позбавили престолу, піднімав бунти серед башкирів та киргизів, був у 1738 році проголошений башкирським ханом («Султан-Гірей»), розбитий в Джунгарії щез невідомо де.

Самозванці XX століття

«Романови, які врятувалися від розстрілу», та їхні потомки. (Згадувана Анна Андерсон видавала себе за велику княгиню Анастасію Миколаївну.)

Євгенія Сміт — аналогічно.

Наталія Петрівна Біліходзе — аналогічно.

Елеонора Крюгер — аналогічно.

Надія Іванова-Васильєва — аналогічно.

Магдалена Верес — аналогічно.

Боодтс Марджа — вел. кн. Ольга Миколаївна.

«Бабуся Аліна» (Аліна Карамідас) — вел. кн. Марія Миколаївна.

Сюзанна Катаріна де Грааф — вел. кн. Олександра Миколаївна.

Олексій Пуцято — царевич Олексій.

Василій Філатов — аналогічно.

Михайло Голеневський — аналогічно.

Олексій Таммет-Романов — аналогічно.

Джозеф Верес — аналогічно.

Анатолій Іонов — син вел. кн. Анастасії.

Микола Дальський — син царевича Олексія, «коронувався» у 1997 році як «Микола III».

Олексій Брумель — називав себе регентом дому Романових, пропонував оголосити царем Єльцина або Солженіцина, а потім оголосив царем самого себе.

Інші європейські самозванці

Алексіс Брімейєр — принц Анжуйський Дураццо Романов Долгорукий де Бурбон-Конде.

Майкл Роджер Лафосс — претендент на трон Шотландії як потомок по лінії Стюартів.

Еухеніо Ласкорз — мешканець Іспанії, оголосив себе спадкоємцем Палеологів.

Хільда Толедано — ніби дочка Карлуша I Португаль­ського.

Пьєр Плантар — оголосив себе спадкоємцем Меровінгів.

Самозванці Сходу

Ходзьо Соун — самозванець, який оголосив себе аристократом з дому Ходзьо...

За Лжедмитрія II в Росії з’явився Лжепетро, родом муромець, незаконний син «посадської женки», згадуваний Ілейка, який до того ходив з бурлаками по Волзі. Він і назвався царевичем Петром, буцімто сином царя Федора Івановича. І навіть було зібрав своє військо, але був розбитий і страчений.

Однак це не зупинило самозванців. У часи Василія Шуйського з’явився в Астрахані «царевич» Августа, потім «князь» Іван. З’явився й третій царевич Дмитрій, який назвався онуком Грозного (від царевича Івана), у заволзьких степах вигулькнув «царевич» Федір Клементій. За ним Савелій, Семен, Василій, Єрошка, Гаврилко, Мартинко — всі буцімто сини царя Федора Іоанновича.

Але з усієї цієї братії прославився і дечого навіть досягнув лише Лжедмитрій II.

Хто він був насправді — невідомо. Всі, хто знав першого Лжедмитрія — царя Дмитрія Івановича, — дружно засвідчували: другий самозванець аніскілечки не був схожим на першого — ні зовнішністю, ні характером. Це була досить брутальна людина, неосвічена, темна, жорстока і хитра. Хоча — й бувала в бувальцях. За характером і складом душі — авантюрист. І авантюрист вельми здібний, наче для цього й народжений — цього в нього не відбереш.

Володів і артистичними здібностями. Як тоді казали — лицедій. І лицедіяв добре. Хоча зовні це був мовби неохайний молодик (за своєю зовнішністю він не слідкував), нечепурний (казали, некукібний), з маленьким, на перший позір простеньким і непривітним личком, з маленькими очицями, густо зарослий бородою, — лінь було голитися, тоді як цар Дмитрій, за якого він себе видавав, завжди старанно голився. Явно був недалекий, до знань тупуватий і своїм видом, як і характером, не викликав симпатій, що їх незмінно викликав до себе цар Дмитрій, симпатичний на позір, елегантний, надзвичайно освічений і розумний. Він умів триматися межи людьми будь-яких станів — від простих і до знатних — і всюди був своїм, вмів гарно співати і танцювати, був привітним, щирим і всіх вражав і підкупляв своїм умінням говорити з людьми — недарма ж у нього так закохалася Марина Мнішек. Бесідуючи