Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Але ми були одні тільки в наметі, а поруч знаходилися її подруги, навіть, мій друг. Усвідомлення того, що десь зовні Джон і Вікі і вони, можливо, чують нас, потроху почало приводити мене до тями. Тіло тремтіло від нестерпного бажання, що поглинуло мене, тому зупинитися зараз було найвірнішим варіантом. Далі я просто не зміг би цього зробити. Можливо, це здавалося дурницею, але мені не хотілося навіть шереху того моменту ділити з кимось. Усе, що відбувалося, було настільки інтимним, настільки особистим і тільки нашим, що я, як справжнісінький ревнивець, хотів берегти це й не ділитися ні з ким.

— Нам треба зупинитися, — нерівно прошепотів я, відриваючись від ніжних губ. Обхопивши личко Еріки долонями, я продовжив: — Ми так сильно розчиняємось один в одному, що не помічаємо нічого довкола. Ми можемо ненароком розбудити когось.

Вдивляючись у її обличчя, я спостерігав за швидкою зміною емоцій. Спочатку вона була в ступорі через те, що я зупинив поцілунок, а потім з'явилося сум'яття від того, що нас справді міг хтось почути.

Повернувши руки на талію, я трохи послабив хватку, щоб Еріка змогла відсунутися і не відчувати збентеження від такої близькості. Перервавши поцілунок менше хвилини тому, моє тіло все ще не встигло прийти в норму, а ставити її в незручне становище не хотілося.

— Ти маєш рацію, — ледь чутно промовила Еріка, накривши долонями свої щічки.

Боже, коли вона ось так зніяковіло дивилася на мене, то здавалася ще сексуальнішою. На якийсь час я залюбувався нею, не вірячи в те, що відбувається. Не вірячи, що я знайшов її.

Побачивши в очах Еріки сум'яття з часткою невпевненості, я мимоволі спохмурнів.

— Щось не так?

— Мені трохи ніяково, — несміливо відповіла вона.

— Чому? — спитав я, перебираючи пасма волосся на її спині, таким чином намагаючись відволіктися від бажання, яке ще не згасло.

— Ти можеш погано подумати про мене, адже ми мало знаємо один одного, — невпевнено промовила Еріка.

Я з усмішкою хмикнув і мотнув головою:

— Це не так. Точніше, так, але лише формально.

Від моїх слів вона помітно пожвавішала й закивала.

— Насправді таке відчуття, ніби я знаю тебе дуже давно, наче все, що зараз відбувається й мало статися. Розумієш мене?

Очі Еріки світилися ніжністю, а слова були наповнені такою щирістю, що в мене стиснулося серце.

— Так, солодка, більш ніж, — відповів я, ледве торкаючись її губ. — Ми давно належали один одному і цього не змінити.

Коли я поцілував Еріку в плече, вона здригнулася, а я відчув під подушечками пальців мурашки, що виступили на оксамитовій шкірі.

— Ти змерзла? — лагідно спитав я.

— Трохи, — вона розімкнула обійми і відсунулась, сівши навпроти.

На обличчі Еріки сяяла задоволена усмішка і я був більш ніж впевнений, що на моєму була така сама. У той момент я відчував неосяжне щастя, що хотілося сміятися від зневіри в подібне.

Схилившись до Еріки, я пограв бровами й запитав:

— То що, дозволиш цієї ночі побути твоєю персональною грілкою?

— Можна спробувати, — збентежено захихотіла Еріка.

Склавши худі в імпровізовану подушку, я розтягнувся на повний зріст і похлопав поруч. Недовго думаючи, Еріка підлізла до мене і вмостилася під боком. Накривши нас покривалом, вона поклала голову на моє плече, а праву долоню на груди.

По тілу поступово поширилося відчуття спокою та умиротворення. Наче я був там, де й маю бути. Наче поряд із нею було моє істинне місце.

Усміхнувшись своїм думкам, я тісніше притиснув Еріку, і вона закинула на мене одну ногу. Це було до біса приємно і здавалося таким правильним. Усе погане, що було в моєму житті, коштувало того, щоб зараз бути таким щасливим.

Лівою рукою я провів уздовж стегна Еріки і залишив долоню трохи вище коліна, а другою сильніше обійняв, хоч ми й так були тісно притиснуті.

— На добраніч, моя солодка. Побачимося вранці, — прошепотів я і чмокнув Еріку в маківку.

— На добраніч, Джейкобе. Побачимося вранці, — відповіла вона, обхопивши мене своєю маленькою ручкою навколо талії.

Якщо на світі й було щастя, то воно однозначно знаходилося в моїх обіймах. Ще кілька днів тому я і мріяти не міг про таке, а тепер моє серце билося тільки для неї однієї. Хтось подумав би, що це безглуздо, хтось сказав би, що це неможливо. Я ж був безмежно радий, усвідомлюючи, що в її серці теж тільки я один.

Почувши рівне сопіння, я зрозумів, що Еріка заснула. Поцілувавши її в маківку, я заплющив очі й почав повільно провалюватися в сон, мріючи, щоб і там була вона.