Марина — цариця московська - Валентин Лукіч Чемеріс
— Вінчається на царство Московське і царство Руське раб Божий Василій Шуйський!..
І дав новообраному цареві поцілувати хреста, а вже потім вінчав його на царство короною російських царів.
На тім і скінчилися урочистості. А все тому, що Москва «вибрала» на царство Шуйського чисто умовно, без Земського собору. Його просто викрикнула купка бояр, і тому Шуйський, при вінчанні на царство змушений був дати «крестоцеловальную запись», згідно з якою зобов’язувався всі найважливіші справи вирішувати лише разом з боярами. Своє царювання Шуйський розпочав з грамот, повних брехні і наклепів. Як дотепно зауважить історик Ключевський, «свое царствование он открыл рядом грамот, распубликованных по всему государству, и в каждом из этих манифестов заключалось по меньшей мере по одной лжи». Шуйський хоч і пообіцяв у своїй «крестоцеловальной записи» «судити истынным праведным судом», але, за словами літописця, «не помня свого обещания, нача мстить людям, которые ему грубиша: и думных дяков и стольников и дворян многих разосла по городам, по службам, а у иных у многих поместья и вотчины поотнима». Заодно були обнародувані фальшиві свідчення, що нібито Дмитрій хотів перебити всіх дворян і «обратить» руських в латинство і лютеранську віру. Карамзін, визнаючи деяку легковажність Дмитрія, визнавав ті «свідчення» як суцільну вигадку. Крім того, треба було скликати Земський собор, аби він схвалив вибори Шуйського на царя. Свого часу в подібній ситуації скликати Земський собор не побоявся навіть Годунов, але Шуйський вагався. За нього стояла не така вже й численна партія в Москві (значніша в Новгороді), але в решті землі Руської його не знали. Що ж до Пскова, то там просто ненавиділи це прізвище, пам’ятаючи, як дід Василія Івановича князь Андрій чинив звірства у їхньому місті, тамтешній намісник за часів малолітства Грозного. А тому Шуйський, на відміну від Годунова, і не міг зважитися на скликання Земського собору, котрий, як свідчить історик Соловйов, міг його й не вибрати царем. Це розумів і сам Шуйський. Запевняв: він цілував хрест на тім, щоб без суду з боярами бояр, гостей і торгових людей не страчувати смертією і їхніх маєтків не віднімати. А про Земський собор там немає й слова. Більше того, він повсюдно розіслав грамоти, у яких запевняв: його просили на престол митрополити, архієпископи, єпископи і весь освячений Собор, а також бояри, дворяни і різні люди Московської держави. Одночасно від московських бояр була послана грамота — заодно й від дворян та дітей боярських, — що царевич Дмитрій справді помер і був похований в Угличі (було посилання на матір царевича), а на престол сів Гришка Отреп’єв. Мати царевича клялася у своїй грамоті, що вона зі страху визнала самозванця за свого сина. По містах і селах, всюди, куди проникали грамоти, народ хвилювався: як могло таке трапитись, що якийсь Гришка Отреп’єв «прельстил» і матір царевича, і всіх московських урядців? Що ж це виходить: зовсім недавно Москва радувалася спасінню царевича Дмитрія, а тепер повідомляє, що на престолі сидів чорнокнижник, вор і самозванець, а не царевич?.. До всього ж раптом почали ширитися чутки, що насправді цар Дмитрій у ніч на 17 травня врятувався. І тоді Шуйський, аби позбутися нового лиха, що загрожувало його царству, велів з великими урочистостями перенести тіло царевича Дмитрія з Углича до Москви, де царевича й зарахували до лику святих. Але й це не подіяло, адже чутки про щасливе врятування царя Дмитрія у ніч на 17 травня не лише не припинилися, а з’являлися ще більш переконливішими...
Зрештою, останки малолітнього царевича Дмитрія були оголошені нетлінними, а відтак за канонами церкви і святими...
Нетлінність — властивість тіла людського не зазнавати після смерті природного процесу розкладу. Такі тіла частіше називають нетлінними, іноді — вічними. Але їх треба відрізняти від муміфікованих — природного процесу висихання трупа чи окремих його відмерлих частин живого організму. Вважається, нетлінню тіла сприяє поява так званого «запаху святості» — особливого солодкавого аромату (запахів квітів тощо), що іноді супроводжує нетлінні тіла.
Ось як описує ту виставу, влаштовану царем Шуйським із буцімто «справжнім тілом» царевича Дмитрія, убитого (не забуваймо: Шуйський кілька разів за Годунова і після його смерті змінював свої свідчення на явно протилежні) в Угличі, в році 1591-му, Конрад Буссов у своїй «Московській хроніці»:
«...Князь Дмитрій, невинно убієнний в юності (тут явна помилка, адже драма в Угличі трапилася, коли царевич Дмитрій був ще дитинного віку, років 3—4-х. — В. Ч.) — великий святий у Бога, він, мовляв, пролежав 17 років у землі (насправді — 16. — В. Ч.), а його тіло таке ж нетлінне, як ніби він тільки вчора помер. І горіхи, що були у нього в руці, коли його убили, — ще теж не зотліли і не зіпсувалися, точнісінько так, як і гріб, не зіпсований землею, і зберігся як новий. Хто бажає його бачити, хай сходить до царської церкви, де він виставлений; церква завжди відчинена, щоби кожний міг туди зайти і подивитися на нього. Шуйський підкупив кількох здорових людей, які повинні були удавати з себе хворих. Одному веліли на чотирьох повзти до тіла св. Дмитрія, іншого повели туди під виглядом сліпого, хоч у нього були здорові очі і хороший зір. Вони повинні були молити Дмитрія про зцілення. Обидва звичайно ж виздоровіли, паралічний встав і пішов, сліпий прозрів, і вони сказали, що їм допоміг св. Дмитрій.
Цьому повірили дурні простолюдини, і таке нечуване і страшне ідолопоклонство почалося перед тілом, що Господь Бог розгнівався і одну людину, яка вдавала з себе сліпу і хотіла, щоб св. Дмитрій знову зробив її зрячою, там ще, у церкві, позбавив зору. Іншого, який вдавав із себе хворого і велів нести себе до Дмитрія, щоб знайти там допомогу, Бог покарав так, що в церкві він помер. Коли це кривляння призвело до того, що навіть діти почали завбачати, що це тільки чистий обман і підлог, Шуйський звелів зачинити церкву і нікого більше до неї не пускати, оголосивши, що надто багато людей турбувало св. Дмитрія. Вони його розсердили, треба залишити його на якийсь час у спокої і доти йому не набридати, поки він не повернеться в гарний стан
