Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Семе! — гукнула я й побігла за ним. — Не гнівайся на Моллі, вона справді хороша. Просто їй дуже боляче.

— Прослідкуй, щоб вона не наробила дурниць, — попросив Сем, коротко глянувши на намет, де була моя подруга.

— Обов'язково. — Я склала долоні разом на рівні грудей і щиро промовила: — Дякую за допомогу, без тебе ми б не впоралися.

Він нічого не сказав. Мовчки кивнув, розвернувся і продовжив свій шлях.

Якийсь час я так і стояла, дивлячись йому вслід. Усе ж таки Джейк мав рацію, кажучи, що Сем досить замкнутий і дуже стриманий. Зрозуміти, що творилося в його голові здавалося просто неможливим. Але я точно знала, що йому було не по собі після сварки. Сем і Моллі провели в компанії один одного два вечори і здавалося, що їм було добре разом. Подруга багато усміхалася та ловила кожен погляд хлопця. Він робив те саме.

— Моллі заснула, — м'яко промовила Джессіка, ставши поряд.

— Це добре, — полегшено зітхнула я.

— Не хвилюйся, вони помиряться.