Щит і меч - Вадим Михайлович Кожевніков
Ревниве суперництво гестапо, служб СД і абверу, їхнє прагнення стати найнадійнішим джерелом секретної інформації для глави Третьої імперії Гітлер вміло використовував, щоб перевіряти кожного інформатора. І про кожного з них він мав такі матеріали, які свідчили проти них і могли правити за офіційну підставу смертного вироку. І це було відомо кожному з них.
І про свого улюбленця Герінга фюрер теж мав такі відомості, такі документи, які завжди можна було використати проти нього.
Герінг, як одержимий, шахраював, плекаючи мрію переплюнути рурських магнатів, одержати більше прибутків від свого концерну, ніж одержують вони. І хоч таємним указом його ще в 1934 році призначили наступником Гітлера, він все-таки гадав, що справжню непохитну владу над людьми дає тільки багатство, і нестримно мародерствував в усіх окупованих країнах Європи й, виправдуючись, викручуючись перед фюрером, брехав, нібито його охопила пристрасть до колекціонування творів мистецтва.
Щодо Геббельса, то за ним значилися пригоди з юними танцівницями, для яких у його маєтку було влаштовано цілий гуртожиток, такий собі гарем. Це підлягало кримінальному покаранню. І Гітлер поблажливо пояснював непереконливість багатьох його пропагандистських виступів, навіть таких, які у вигляді листівок додавалися до хлібних картонок, тим, що Геббельс занадто виснажує себе на іншому полі діяльності.
І отак кожен власть імущий лишив свій слід у Гітлеровому зведенні чорних діянь.
У цьому списку значилися й німецькі магнати. Гітлер мав документи, що незаперечно свідчили про співробітництво найбільших німецьких концернів з американськими та англійськими фірмами, втім, в інтересах Третьої імперії.
Та при нагоді він міг одважитись і звинуватити у зраді рейху декого з німецьких промисловців, звичайно, з дрібніших. Він тримав про запас цей козир, хоч взаємний обмін патентами, воєнними винаходами, торгівля стратегічними матеріалами, зброєю, боєприпасами, паливом та інші подібні справи провадилися з відома і схвалення імперського керівництва, а в США та Англії власники найбільших концернів теж не робили з такого співробітництва, особливої таємниці.
Гітлер змушений був слухняно виконувати роль демонічної особи, схильної до ясновидіння. Офіціальні біографи приписували йому ці риси, намагаючись фантастично прикрасити банальні, провінційні смаки невігласа, а підозріливість неврастеніка подати як запальність генія.
Виконуючи цей свій обов'язок бути тим, ким його хотіли бачити, він поводився так, щоб поведінка змушувала забувати про ординарність його натури. От і зараз, звично збуджуючись, мовби впадаючи в транс, він розлючено закричав і, п'яніючи від свого крику, відчув, що до нього приходить приємне легке забуття, як після прийняття невеликої дози наркотика, що бадьорить і освіжає нервову систему.
I фюрер репетував, погрожував і кричав нестямно, самозабутньо, втішаючись цим дурманливим самозабуттям.
Канаріс, як і годилося в такі моменти, звично викривлявся, поперемінно й майстерно зображуючи на своїй повній фізіономії страх, жах, принижене благання. Він гримасничав мовчки, довго, і від цієї важкої мімічної роботи в нього заболіли лицеві мускули, за вухами покотився піт і судорожно ворушилися в чорних лакованих черевиках пальці.
Так тривало, аж поки обидві сторони переконалися, що кожен з них гідно виконав спою роль і кожен з них при цьому поводився саме так, як йому й годилося поводитись, і тоді Гітлер спокійно й задоволено наказав Канарісові доповідати. І, вислухавши діловий рапорт, з властивою йому прискріпливістю копирсаючись у Канарісових паперах, Гітлер з повним, до тонкощів, розумінням і знанням справи чітко й коротко заявив, що розвідувально-диверсійна діяльність абверу проти Радянського Союзу, хоч витрати на неї становлять на рік 31 мільйон рейхсмарок, а це дорівнює 11 мільйонам 700 тисячам доларів, налагоджена незадовільно. І коли до червня 1941 року діяльність агентури абверу була паралізована радянськими органами контррозвідки і впертою відданістю населення міфам комунізму, то зараз слабкість німецької агентурної роботи нічим не можна виправдати. Тут Гітлер знову забувся, знову впав у транс, набрав відповідної пози й почав пишномовно просторікувати, начебто перед ним була величезна аудиторія, а не один-єдиний слухач, який до того ж чудово все це знав. Він починає нову війну проти росіян і вестиме її особливими методами тотальних диверсій, тотального шпигунства і тотальних підривних дій. Він підірве Радянську країну зсередини. Вона вкриється гейзерами крові, уламками заводів і фабрик. Смерть ширятиме над кожним, і від жаху терору народ заціпеніє. Почнеться епідемія вбивств, і вчинятимуть їх спеціально для того закинуті агенти — люди без честі й совісті, без батьківщини. Вони сіятимуть смерть під страхом страти, бо таким самим агентам доручать знищити кожного вбивцю, який не виконав волю тих, хто послав його вбивати. Усі великі заводи, фабрики, електростанції на території Радянської країни необхідно висадити в повітря. Цей фейєрверк обійдеться рейху дешевше за будь-яке бомбардування, а влаштують його ті, хто, тремтячи за своє життя, щоб врятувати його, вбиватиме своїх співвітчизників. І Гітлер промовив натхненно:
— Ми повинні здерти зі східних військовополонених тонкий шар радянського лаку і, обернувши їх на звірів, тисячами закидати на парашутах, щоб вони, як тифозна нужа, вкрили землю, перетворили її на пекло.
Канаріс побожно, молитовно дивився на фюрера, терпляче вибираючи момент, коли можна буде поновити ділову розмову. Треба було обговорити його доповідну записку про створення широкої сітки диверсійно-розвідувальних шкіл для масового навчання агентів, призначених діяти проти Радянського Союзу. І хоч як важко було вислухувати пишномовні думки фюрера, Канаріс був цілком згоден з ним: у зв'язку з таким прикро уповільненим просуванням армій вермахту на Сході, необхідно вжити екстрених заходів і провести їх у величезному масштабі, щоб сприяти швидшому успішному завершенню походу на Росію іншими засобами — засобами таємної війни, війни без лінії фронту, ще жорстокішої, ніж звичайні воєнні дії.
З такою
