Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо

Прибувають усе нові й нові знаменитості. Гості здаються щасливими, вони всміхаються, спілкуються між собою з інтимною приязню людей, які знайомі між собою багато років, але Жасмина знає, що це неправда; їм, звичайно, доводилося бувати на таких вечірках, і хоч вони ніколи не запам’ятовували ім’я особи, з якою там розмовляли, проте їм треба було показувати, що вони люди впливові, що всі їх знають, усі ними захоплюються й вони мають безліч контактів.

Дівчина — яка раніше здалася їй роздратованою — тепер не приховує, що цілковито розгублена. Жасмина просить у неї сигарету й називає себе. Через кілька хвилин вони вже все знають одна про одну. Підходять до муру й дивляться на море, а тим часом людей, знайомих і незнайомих, стає навколо все більше й більше. Вони довідуються, що тепер працюють на одного й того самого чоловіка, хоч і в різних проектах. Обидві з ним незнайомі, обидві були помічені ним сьогодні.

Вряди-годи їх проминають групи чоловіків, намагаються розпочати з ними розмову, але дівчата вдають, ніби ті звертаються не до них. Габріела саме та особа, яку Жасмина хотіла зустріти, щоб розвіяти почуття самотності, яке гнітить її, попри всі добрі слова, які сказала їй на прощання подруга. Якби їй довелося обирати між кар’єрою і любов’ю свого життя, вона не завагалася б і на мить — хоч така поведінка й була б поведінкою, властивою для дівчини-підлітка. Але любов її життя хоче, щоб вона обрала кар’єру й прийняла пропозицію Хаміда Хусейна тільки тому, що пишається всім, що вона зробила для неї, пишається тим, як ретельно спрямовувала її кроки, з якою любов’ю та ніжністю виправляла її помилки, який ентузіазм вкладала в кожне своє слово та кожну дію — навіть ті, які були позначені суворістю й агресивністю.

Габріелі також треба було зустріти Жасмину. Щоб запитати в неї поради, щоб не залишатися самій-одній у ці хвилини, повірити в те, що приємні події також трапляються в цьому світі. Щоб поділитися з нею своєю тривогою, адже її компаньйон покинув її тут саму, тоді як йому було наказано відрекомендувати її людям, із якими вона мала познайомитися.

— Він думає, що спроможний приховати своє хвилювання. Але я бачу, тут відбувається щось не так.

Жасмина каже їй, щоб не турбувалася, щоб розслабилася, випий трохи шампанського, втішайся музикою та прогулянкою. Несподіванки трапляються завжди, й існує ціле військо людей, які мають за обов’язок боротися з ними, так щоб ніхто, абсолютно ніхто не довідався, що насправді відбувається за лаштунками розкоші та гламуру. Що ж до актора-зірки, то він незабаром з’явиться.

— Але не залишай мене тут саму-одну, будь ласка. Я надовго не затримаюся.

Габріела обіцяє, що не покине її саму. Вона її єдина подруга у світі, в який закинула її доля.

Атож, це її єдина подруга, але вона надто юна, й це нагадує Габріелі про те, що вона вже пережила той вік, коли можна щось починати. актор-зірка показав, що він особа дуже поверхова, коли вони йшли по червоному килиму, зачарування ним цілком розвіялося, а їй дуже хочеться, щоб цього вечора поруч із нею перебував якийсь чоловік, хоч якою милою та симпатичною є дівчина, з якою вона тепер розмовляє. Вона помічає, що чоловік, якого вона бачила в барі, також стоїть тепер біля муру великого саду й дивиться на море, обернувшись до гала-вечірки спиною, цілком байдужий до того, що на ній відбувається. Він привабливий, гарний, елегантний, таємничий. Коли випаде слушна хвилина, вона запропонує своїй новій подрузі підійти до нього й почати розмову — байдуже про що.

Зрештою, хай там що, а цей день, у який вирішується її доля, може принести їй і нове кохання.

За столом четверо: лікар судової медицини, комісар, детектив Савуа й ще один чоловік, який не назвався, але якого привів комісар.

Перед ними стоїть завдання не обговорити новий злочин, а спільно скласти заяву для преси, щоб потім оголосити її журналістам, які з’юрмилися перед лікарнею. Щойно помер актор, який мав світову славу, а не менш знаменитий кінорежисер перебуває у відділенні реанімації, й світові агенції новин, певно, поставили ультиматум своїм журналістам: або здобудьте якісь конкретні відомості, або шукайте собі нове місце роботи.

— Судова медицина — одна з найстародавніших наук планети. Завдяки їй вдалося виявити сліди багатьох отрут і винайти протиотрутні засоби. Але особи королівської крові та високі вельможі завжди мали при собі офіційного «куштувальника страв», щоб уникнути несподіванок, не передбачених лікарями.

Савуа вже мав нагоду вислухати вчені розбалакування цього ерудита сьогодні пополудні. Тож тепер він дав нагоду втрутитися комісарові.

— Годі демонструвати нам свою ерудицію, докторе. По місту гуляє вбивця.

Проте лікар не розгубився.

— Як лікар судової медицини я не зобов’язаний визначати обставини вбивства. Моє завдання — не робити висновки, а визначити причину смерті, застосовану зброю, особистість жертви, приблизний час її смерті.

— Ви бачите якийсь зв’язок між двома вбитими? Чи є щось спільне між убивством режисера й убивством актора?

— Атож. Вони обидва працювали в кіно.

Лікар регоче. Проте ніхто інший навіть бровою не повів. Люди, що тут сидять, не мають найменшого почуття гумору.

— Спільне лише в тому, що в обох випадках були застосовані токсичні речовини, які дуже швидко діють на організм. Але у випадку другого вбивства прикметна особливість полягає в тому, в який спосіб був запакований ціанід.