Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо

— У пресрелізі мали б написати, що сума має бути семизначною, вам не здається? Або просто повідомили б, що сума перевищуватиме мільйон євро, замість примушувати читачів загинати пальці, вам не здається? Або написали б «число із сімома нулями» замість «більш як шестизначне число», вам не здається?

Їй нічого не здається.

— Ми обговорюємо умови контракту, — повторює вона. — Будь ласка, дозвольте мені трохи подихати свіжим повітрям. Потім я відповім на всі ваші запитання.

Брехня. Потім вона сяде в таксі й повернеться додому. Хтось запитує в неї, чому на ній одяг не від Хаміда Хусейна.

— Я завжди працювала з цією модельєркою.

Вона знову називає її ім’я. Кілька журналістів записують його. Інші пускають повз вуха. Вони тут для того, щоб добути відомості, які хочуть опублікувати, а не для того, щоб відкрити істину, що лежить під фактами.

Її рятує ритм, у якому відбуваються події на таких святах: у коридорі фотографи вже вигукують інше ім’я. Так ніби їхні рухи оркеструються невидимим диригентом, журналісти, що оточують її, обертаються й бачать, що з’явилася ще одна знаменитість вищого розряду. Жасмина користується тими секундами, протягом яких група вагається, й рушає в напрямку муру, що огороджує гарний сад, перетворений на салон, де гості п’ють, курять, проходжуються туди-сюди.

Вона теж зможе там чогось випити, покурити, подивитись на небо, наткнутися на парапет, обернутися й піти геть. Вона помічає, що якась дівчина та дуже химерна істота — схожа на андроїда з науково-фантастичного фільму — невідривно дивляться на неї, стежачи за кожним її кроком. Схоже, вони також не знають, щó їм тут робити, варто підійти до них і про щось поговорити. Вона підходить і називає себе. Химерна істота дістає з кишені мобілку, робить гримасу, просить пробачення й каже, що їй треба відійти на кілька хвилин. Дівчина залишається й дивиться на Жасмину з таким виразом, ніби хоче сказати: «Ти зіпсувала мені вечір».

Жасмина жалкує, що прийняла запрошення на це свято. Його принесли двоє чоловіків, коли вони з подругою готувалися піти на скромний прийом, організований БАВО (Бельгійською Асоціацією Виробників Одягу, що контролює і просуває моду в її країні). Запрошення на таке врочисте свято спершу не здалося їй чимось неприйнятним; її одяг побачать, і якщо фотографії будуть опубліковані, то можуть зацікавитися й ім’ям тієї, що його створила.

Чоловіки, які привезли запрошення, поводилися з бездоганною чемністю. Сказали, що на вулиці її чекає лімузин; вони, мовляв, переконані, що для такої досвідченої моделі, як вона, п’ятнадцяти хвилин цілком вистачить, щоб зібратися. Один із них відкрив теку, дістав із неї ноутбук і портативний принтер і сказав, що вони приїхали укласти контракт, найграндіозніший із тих, що досі були укладені в Канні. Вони ще обговорять деталі, уточнять деякі пункти, і її агент — вони знали, що жінка, яка була з нею поруч, є також її агентом, — підпише його.

Вони пообіцяли її подрузі, що зроблять усе можливе, аби її наступна колекція мала успіх. Звичайно ж, вона збереже своє ім’я на етикетку. І звичайно ж, їй буде дозволено користуватися їхніми службами та їхньою пресою. І навіть більше: Хамід Хусейн хотів би купити її марку й інвестувати в неї достатньо грошей, щоб вона змогла організувати собі добру рекламу в італійській, французькій та англійській пресі.

Але він висуває дві попередні умови.

По-перше, цю справу треба вирішувати негайно, щоб вони встигли надіслати повідомлення в завтрашні газети.

Подруге, вона повинна анулювати контракт із Жасминою Рись, яка віднині працюватиме лише для Хаміда Хусейна. Моделей на ринку праці не бракує, і бельгійська модельєрка швидко знайде для неї заміну. А що вона є також її агентом, то й сама заробить на цьому досить грошей.

— Я згодна розірвати контракт із Жасминою, — негайно відповіла її подруга. — Решту обговоримо потім.

Вона так відразу прийняла їхні умови? Жінка, якій вона завдячувала всім, що відбулося в її житті, тепер так легко погоджується розлучитися з нею? Людина, яку вона любить понад усе на світі, завдає їй удару кинджалом у спину?

Один із чоловіків дістає з кишені смартфон.

— Ми негайно надішлемо повідомлення в пресу. Воно вже написане: «Я надзвичайно схвильована можливістю…»

— Стривайте. Я зовсім не схвильована. І не зовсім розумію, про що йдеться.

Проте її подруга вже почала редагувати текст повідомлення, замінивши «схвильована» на «рада» і «можливістю» на «пропозиції». Вона міркувала над кожним словом і кожною фразою. Поставила вимогу назвати точно абсурдно високий гонорар. Чоловіки не погоджуються, кажуть, що це може спричинити інфляцію на ринку. Тоді кінець переговорам, каже вона. Двоє чоловіків просять вибачення, виходять, кудись телефонують по своїх мобілках і відразу повертаються. Пропонують застосувати дещо ухильну фразу, мовляв, сума гонорару буде більш як шестизначною, замість називати точну цифру. Потискають обом жінкам руки, кажуть кілька схвальних слів про колекцію та про модель, вкладають ноутбук та портативний принтер у течку і просять записати на мобілці одного з них слова формальної згоди як доказ того, що їхні переговори про передання Жасмини завершилися успішно. Вони виходять так само швидко, як і ввійшли, розмовляючи на ходу по мобільних телефонах, ще раз попросивши Жасмину, щоб вона не затримувалася більш як на п’ятнадцять хвилин — її участь у сьогоднішній гала-вечірці передбачена контрактом, який вони щойно уклали.

— Приготуйся до вечірки.

— Ти не повинна вирішувати за мене, як мені жити. Ти знаєш, що я на це не згодна, але ти