Скорочено Майстер корабля - Юрій Яновський
Ще у листі Тайах розповіла, що зустріла Богдана. На березі побачила людину, риси якої нагадували Богдана й італійського красуня. Дівчина падає йому в обійми і відчуває його холодну шию – ні, це ліхтар на площі біля дому Тайах. Дівчина плаче.
Тайах ще написала, що розповіла це тільки мені, тому я повинен вірити, що ми друзі.
XII
Я прочитав листа Тайах і, взявши дзеркало, розмовляв зі собою. Я сказав собі: "Спокійніше. Тримайте нерви. Кличте сюди розум…". Я зрозумів, що Тайах любить матроса. Її розум і думки були наші з Севом, а тіло належало Богдану.
Я виглянув у вікно, канонерка стояла на рейді. Директор прислав за мною машину. Коли я прибув, Директор кричав до інших: "Ось він вами буде командувати". Виявилось, що приїздить комісар закордонних справ і турецький міністр. Буде нарада. Треба все зняти на плівку.
Я запитав ще про Богдана. Директор сказав, що його не випустять, поки всі дані не зберуть. А щодо фільму Сева, то Директор порадив взяти дубок і нічого не вигадувати з кораблем.
Я запитав: "Може ти взагалі проти фільму? Думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки? Страждання, злидні, соловейко й постійні мандри зі своєї землі – на землі інші, у каторгу, в ярмо, в перевертні? Ти думаєш, що ми не можемо підняти якір свого корабля й поставити паруси?".
Я вийшов від Директора і поїхав до поїзда, дорогою пояснив операторам, що ми робитимемо. Приїхав поїзд, з вагона вийшов комісар і ми почали зйомку. Комісар мав років за п'ятдесят, ніс довгий, хитрі очі степового татарина, дуже дисципліновані губи.
Потім ми ще познімали особняк, де він мав жити, і я поїхав на фабрику.
На фабриці зустрів Сева, котрий сказав, що ввечері продовжимо обговорювати наш фільм. День минав, поки я розглядав плівки на фабриці, вечором я блукав пляжем.
***
Ми знову зібралися: хазяїн трамбака й шхуни, отаман рибальської ватаги, Стелла, Муха, Поля, Сев і я. Вечір був веселим, усі сміялися.
Хазяїн трамбака розповідав, що років так із тридцять тому, був молодий, веселий, любив поїсти, поспати і пропонувати свої кучері кожній красивій дівчині узбережжя. Поки не полюбив одну дівчину і не став божевільний. Одного разу вона не прийшла. Хлопець прийшов до її дому, вона помирала. Він дізнався, що дівчина з батьком їздила по контрабанду, її підстрелив хтось уночі, очевидячки, сторожа. Хазяїн додав: "У кожної людини є випадок у житті, який вона завше відчуває і може розповісти краще за все на світі". Після цього хлопець пішов у монастир. Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Хлопець вирубав собі келію, оселився там і, прокинувшися раз місячної ночі, помітив, що вона подібна до каюти. Занудьгував за морем, почав марити морем. Скрізь вбачав його. Він сказав: "За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві чи в радості, осягали великий світ. У мене ж батьківщина – море, і ви розумієте, як я летів з гір до морського берега – стежками й хащами!".
Настала мовчанка. Згодом почала говорити Поля. Вона розповіла, що колись у неї був чоловік, інтелігент. Вона мріяла народити йому дитину. Але помітила, що мужчина не спить по ночах. Він мучився за своєю батьківщиною. Одного дня він не повернувся, утік на свою далеку гаймат. Поля хотіла би відмінити всі ці батьківщини.
Рибалка зневажливо обізвав її шлюхою, що всі її поволочили, а тепер вона ще й голос має. Сев крикнув на рибалку і наказав попросити вибачення за такі слова. Рибалка не хотів вибачатись, йшло до бійки. Сев сказав: "Ти образив людину зараз. Твій брудний рот плював на неї, як на щось огидне". Зчинилася бійка. Сев і хазаїн трамбака молотили рибалку, потім викинули за двері.
Після цього хазяїн сказав, що для фільму треба корабля брати не брига, а шхуна-бриг. Це дасть більшу красу кораблеві. На приміті у хазяїна був дубок "Тамара". Це було колись прекрасне судно, яке робив першорядний майстер, її можна легко перебудувати, впорядкувати трюм, зробити кіль, поставити нові щогли – дві, як личить кожній порядній двомачтовій шхуні-бригові. Хазяїн просив дохволити йому ремонтувати судно.
Ми підняли склянки з вином: хазяїн шхуни, Сев, Поля, Стелла, Муха і я. Всі ми випили й поцілувалися. Потім повиходили з кав'ярні. Під дверима лежала людина й солодко спала. Але це був не рибалка, а Богдан, п'яний до непритомності. Його випустили, і з радощів він ледве доліз сюди. Він ще встиг сказати, що приїхала рижа видра (так він казав на Тайах) і заснув.
XIII
Комісар закордонних справ пригадав, як він уже зустрічався з турком у Швейцарії. Побачення тривало кілька хвилин. А тепер, після кількох років роботи одного й другого, комісар і міністр мають зустрітися надовше. Кіноапарат знімав далечінь і знімав комісара. Назустріч пливла канонерка, і на кормі червонів турецький стяг. В бінокль уже можна було прочитати слово "Ісмет". Судна вітаються пострілами.
Настала врочиста хвилина. Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кіноапаратові працювати.
