Скорочено Майстер корабля - Юрій Яновський
Юрій Яновський написав для української літератури не один десяток творів, які є дуже цікавими та надзвичайно захоплюючими. Читати скорочено книгу «Майстер корабля» Юрія Яновського можна у нашій віртуальній бібліотеці.
У цій книзі головним персонажем є автор, який розповідає про те, як тільки він сам розпочав працювати у кіноіндустрії режисером. По тексту є багато реальних спогадів, які були зібрані в архівах кіностудії імені Довженка в Одесі.
Також по книзі автор може побачити протистояння молодості та старості, адже сам головний персонаж є мужчиною в літніх роках, а згадує він про те, як тільки в молодості розпочав працювати у студії та скільки подій крутиться навколо нього.
Він згадує, скільки всього прийшлось пережити, сумного та радісного, і як він став визначним діячем мистецтв. Крім головного персонажа у книзі є ще кілька людей, які супроводжували його по життю і залишили вагомий слід у його кар’єрі. Твір умовно поділений на дві частини. У першій він розповідає саме про молоді роки, а у другій, яка часто пересікається з першою, – про зрілі роки, наприклад, про своїх синів.
Якщо ви хочете прочитати цю дивовижну історію, то вам просто необхідно скачати безкоштовно скорочено «Майстер корабля» Юрія Яновського можна у нашій бібліотеці у форматах: fb2, txt, rtf, epub.
Тут ви можете скачати безкоштовно твір «Майстер корабля» (скорочено) Юрія Яновського.
Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» – один з найоригінальніших творів періоду Розстріляного Відродження – сьогодні повертається до читача. Це романтичний пригодницький роман, у якому яскраво втілено тему подвигу, кохання, відданості дитячій мрії.
Юрій Яновський
Роман "Майстер корабля"
Стислий переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
ПРИСВЯТА
Високо в небо соколи летіли!
Далеко в море гості запливали
І парус, парус, парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любові кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї
І плескіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв!
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
1928
"Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м'яких юнацьких літ до суворої, загартованої мужності, — забирайте із собою всі людські порухи, не залишайте їх на дорозі: не знайдете потім!"
М. В. Гоголь
Ні! все добре на землі:
Чорна дівка, білий хліб!
Завтра в інший край мандрівка:
Чорний хліб і біла дівка.
Йоганн-Вольфганг фон Гете
Але завше я пив лиш за те, що любив,
Лиш за "Вітер, що дме, корабель, що пливе,
За дівча, яке любить матроса!".
Шарль Дібдін
О корабле, тебе вже манить хвиля Моря?
Горацій
I
Сиве волосся до чогось зобов'язує. Старечі ноги йдуть до могили. Зараз мені за 70, багато води втекло відтоді, коли я, молодий юнак, окунувся в життя! Тепер, коли мене термосить ломота, дрижать руки, чи набігає сльоза, сиджу біля натопленого каміна і згадую юність. Життя доходить до краю.
Сьогодні я бачив надзвичайний фільм "Біла Пустеля". Молодий кінорежисер був дуже радий бачити мене, адже за моїми книжками він вивчав кінематографію. "Біла Пустеля" дійсно шедевр, який з'являється в нас раз на десятиріччя. Зараз кіномистецтво дійшло апогею. Перші фільми на зорі існування кіно мені здавалися смішними. Ми навіть роздумували, чи кіно є мистецтвом?
Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити. Шлях кіно лежить від винайдення фотографії до винайдення плівки. З'явилися і перші метри величезного мистецтва, що його звемо тепер – Мас-Кіно-Мистецтво.
Мене кличуть То-Ма-Кі – Товариш Майстер Кіно. Це найвище звання для кінематографіста.
Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Всі розлетілися: старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Дружина померла при народженні другого сина. У мене є урна з прахом дружини. Раз на рік я ставлю дорогий попіл на стіл і розмовляю з ним. До молодшого сина у мене немає гіркості. Я люблю його. Він подібний до покійної дружини. Професія мого сина – писання книжок. Він цілий рік мандрує. Пише там, де перебуває: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах, на екваторі, в піщаній пустелі. Його твори легкі
