Відображення зла - Крістіна Жиглата, Атен-Фол
***
Цієї ночі дівчина спала на подив міцно і довго... А прокинулася практично опівдні, від співу настирливої пташки за вікном.
Задоволено потягнувшись, Міа не поспішала залишати ліжко... У її спогадах відразу з'явилися картинки вчорашнього сну.
Вона кохалася з якимсь незнайомцем... Він пестив її, цілував... Торкався так, ніби якийсь зголоднілий звір.
Їй навіть здавалося, що губи досі пекли від його поцілунків, а поміж ніг саднило від його різких, розгонистих поштовхів.
Дівчина нервово поковзала на ліжку і в цей момент відчула щось дивне та незвичайне у своєму тілі.
Нирнувши рукою під ковдру, вона раптом зрозуміла, що лежить під нею повністю оголена, а між ногами... мокро.
- Що…, - кинула вона розгублено і швидко покинула ліжко.
Забігши у ванну, дівчина стала навпроти величезного дзеркала і подивилася на своє відображення.
Її губи були припухлими і червоними, на вилицях і ключицях залишалися дрібні подряпини... А на зап'ястях виднілися червоні сліди від руки.
Міа з жахом подивилася на своє відображення, намагаючись згадати що було вночі… Але так і не могла відтворити у своїй пам'яті хоч одну цільну картинку. Були лише дивні уривки її сексу з чоловіком, обличчя якого вона не бачила.
Від цих думок, перед очима дівчини одразу ж потемніло, а потім почало нудити… Різко схилившись над унітазом, Мія спорожнила свій шлунок. Після чого вона опустилася на підлогу та заплакала.
- Що сталося?.. Це ж був сон... Сон! - повторила вона, запустивши руки у волосся і до болю потягнувши його.
Вона не розуміла, що сталося і як взагалі це можливо.
У будинок ніхто не міг увійти, тому що вона точно пам'ятала, що після того, як вони випили з Ешем чаю, він пішов і вона зачинила за ним двері на замок. Після чого дівчина прийняла швидкий душ і… Далі вона неясно пам'ятає, що відбувалося. Їй дуже хотілося спати і вона лягла в ліжко... А потім ці картинки вночі.
Швидко накинувши халат на голе тіло, дівчина спустилася вниз і оглянула всі вікна та двері. Все було закрито на замки і не було жодних слідів злому.
Міа втомлено опустилася на стілець, нервово протерла обличчя долоньками і прошепотіла:
- Я що... божеволію?
