Падіння Янгола - Ірина Муза

- Так уже й півроку? Що я, по-твоєму, для тривалих стосунків не створена? - удавано ображаюся

- Може й створена, тільки, напевно, не в такому твоєму віці... Я взагалі думаю, що сон цей тобі наснився від великого недотраху, прости Господи. У тебе крім Волтера нікого не було! А... почекай... ще, здається, був Г'ю, з яким через тиждень розбіглися, і все... Скільки в тебе вже сексу не було? Роки три? - дивує вона мене і шокує такою інформацією...

- Е, не пам'ятаю...- викручуюсь я

- Зрозуміло, що не пам'ятаєш... Я ж кажу, давай познайомлю з друзями Джека, так ні, капець ти вперта...- обурюється Крістіна.

- Гаразд, чого вже там, давай одягайся і ходімо, ти вже півгодини як запізнюєшся у фотостудію! - бурчить Крістіна, сама йде до моєї гардеробної і буквально за хвилину виходить звідти з сукнею в руці. Чорна, коротка в обтяжку. Це що таке взагалі? Я раніше такого не носила.

- Ось це те, що треба! - усміхаючись, віддає вона мені сукню, а я дивлюся на неї з широко розширеними очима.

- Я таке не одягну Крістіна, я таке не ношу, обурююся я, невже, окрім Саймоне, ще щось змінилося в моєму житті.

- Знаю, що не носиш! - фух, зітхаю з полегшенням, значить, нічого більше не змінилося... - Просто якщо ти одягнеш цю сукню, Ніколя не буде тебе знову вичитувати за запізнення, він слиною подавиться від твого зовнішнього вигляду.

Я фиркаю і йду вибирати одяг собі сама. Вдало випроваджую Крістініу з дому, обіцяючи заїхати сьогодні до них із Джеком додому і поспішаю на зйомку.

Дорогою трохи збільшую швидкість і біля світлофора ледве встигаю загальмувати, торкаюся капотом молодого чоловіка, він падає від несподіванки. Чорт.

- Чорт, як же так... Вибачте мені, я просто дуже поспішаю. З вами все гаразд? - звертаюся я до хлопця, який зараз на мене не дивиться, він обтрушує свій зовнішній вигляд, бо впав майже під мої колеса. Як же незручно вийшло.

- Вам би до Бога звернутися, дівчино, а ви нечисть згадуєте, тому людей і збиваєте! - із невдоволенням відповідає мені хлопець і нарешті дивиться на мене. Переді мною стояв хлопець, на зріст трохи вищий за мене, гарної статури. У костюмі. Красиві риси обличчя і напрочуд біле до плечей, рівне волосся, зібране у хвіст на потилиці. У нього таке світле, незвичайне, волосся і обличчя прямо світиться. Така приємна зовнішність. Він одразу до себе розташовує.

- Вибач будь ласка, я просто дуже поспішаю на роботу. З вами все гаразд? Може підвести вас кудись? - пропоную я вибачаючись

- Ні вже, підвозити мене нікуди не потрібно, якщо вже ви так поспішаєте, а ось чашечку кави зі мною випити ви зобов'язані дівчина, інакше я подам на вас до суду! - у суворій манері каже він, але наприкінці посміхається. Я не могла не погодитися. Ми обмінялися телефонами, і я поїхала на роботу.

Здивувало мене ім'я сьогоднішнього знайомого. Просто ніколи не чула, такого імені, хіба що в кіно. Енджел звуть його. Як ангел. Може між ім'ям і тим, ким він є, є зв'язок? Надто він мене зачепив. Все не вилітає його зовнішність із голови.

Увечері зустрілася з Крістініою і розповіла їй, що познайомилася сьогодні з хлопцем, якого мало не збила. Вона відразу ж стала мені прозоро на щось натякати...

Наступного дня зустрілася з Енжелом. Він швидко привернув мене до себе і, між нами, одразу зав'язалася дружба. Ми стали зустрічатися з ним через день. Енджел виявився веселим і життєрадісним хлопцем. Я з ним почала бачиться більше, ніж із Крістініою.

Ми були знайомі з Енжелом майже місяць і за цей час я встигла розповісти йому майже все про себе. Звичайно ж про контракт я промовчала, решту він, мабуть, знав. Сам він також повідав свою історію.  І дитинство в нас було дуже схожим. Батьки Енджела теж побожні люди.  І на відміну від мене, він з ними в хороших стосунках.

Сьогодні у мене у фотостудії реклама постільної білизни. Я змушена була одягнути відкриту спідню білизну з мереживом і сфотографуватися в пікантних позах на самому ліжку. Я рідко погоджуюся на такі фото, але я так була зайнята, що не встигла обговорити це зі своїм агентом. Довелося зніматися.

Фото були досить відверті. Мені довелося приймати нескромні пози на цьому ліжку. Фотограф був у захваті, а я під тонною косметики просто згорала від сорому за свої розпусні пози. Фотографуватися мені подобалося, тому я слухала уважно фотографа і вигинала своє тіло так, як він цього хотів. І не один раз чула компліменти на свою адресу. Ніколя, так звали фотографа, весь час говорив про те, що він дуже раз, що я злізла зі своїх дієт. Я трохи погладшала і зараз мала соковиті форми. Його компліменти про мої частини тіла так само бентежили мене.

Останній знімок я мала зробити стоячи на колінах і притискаючи до себе подушку, прикриваючи найцікавіше їй однією рукою, палець другої руки я мала прикусити, при цьому прийнявши спокусливий погляд. Я вже готувалася до спалаху камери, як раптом я відчула холод за спиною, все навколо мене кардинально змінилося. Ніколя кудись зник. Простір навколо мене став чорним і зараз я була одна на ліжку. І я звичайно ж знаю, що зараз виною всьому поява демона.

- Які пози, янголятко! Так і хочеться тебе зараз завалити на це ліжко! - почула я глузливий голос Деміана.

- Бальтазаре! - зі злістю сказала я, - Якого біса тобі від мене треба? - його обличчя спотворилося, очі були яскраво червоного кольору, і видно було, як він доклав зусиль для того, щоб зараз заховати свою сутність назад у тіло Деміана. Мабуть озвучування його імені змушує демона вирватися назовні, хоча мені це ще не до кінця зрозуміло. Я просто злилася, що він знову з'явився мені, що ще йому від мене треба!

- Злишся янголятко? Це ще більше збуджує мене! - почав швидко наближатися Деміан до ліжка, виліз на нього і на колінах став підповзати до мене. Я не розуміючи його мотивів стала відповзати назад.

- Навіщо ти з'явився? "Іди геть!" -рішуче сказала, насупившись і прикриваючись подушкою, що досі тримала в руках.