Вона підкориться мені - Олена Сашина
Що за нісенітниця?!
— Ох, Поліно, все це кохання-зітхання — дурниці. Ти поки що дрібна та наївна. Підростеш, зрозумієш, — говорю з розумним виглядом, точно психолог року. — Тут праворуч поверни.
— А знаєте що? Ви маєте рацію! — несподівано для мене видає дівчисько. — Кожен отримує те, у що вірить! Я вірю в кохання, і воно в мене є. Ви не вірите, тому й самотні. Все по-чесному, — оголошує свій висновок. Ще одна психолог. Точніше психологиня.
— Ось тут припаркуйся, приїхали, — кажу сердито. Буде мене ця дрібна ще життю вчити. — Я на п'ять хвилин, — виходжу з машини і прямую до магазину з гучною назвою «Роял Кава». Ох видасть мені зараз Поліна за цю подорож нестримну бурю емоцій. Циклон насувається. Вже з нетерпінням потираю руки, розплачуюсь за кавові зерна та повертаюся до машини.
— Серйозно? — гнівно питає дівчина, жеручи мене поглядом. — Кава?! — психологиня, а тримати себе в руках не вміє.
— Я ж сказав, що без кави я не можу нормально працювати, — спокійно відповідаю, а самого аж струмом пробиває від її шаленого погляду.
Хоч я той ще засранець, зіпсував дівчині вечір, ні краплі не шкодую, що викликав її на роботу. Тепер у мене є своя особиста “дівчинка за викликом”. Від цього жарту ледве стримую самовдоволену посмішку, яка все ж таки розповзається по обличчю. І як я раніше жив без помічниці? Не хочу повертати її Гурському. Нехай хоч весь мій штат перетрахає, окрім Поліни, звичайно ж.
Розлючена фурія швидко повертає мене назад до клубу, порушуючи всі допустимі обмеження швидкості, при цьому дотримуючись усіх правил дорожнього руху. Вогонь дівка.
— На добраніч, — грубувато бажає наостанок. — І менше кави пийте, у вашому віці це шкідливо.
Червона Мазда зривається з місця, а я стою, завмерши. У моєму віці? У МОЄМУ ВІЦІ? Вона зараз назвала мене старим? Ну, Полінко, ах-ха-ха, молодець! Зрівняла рахунок! Один-один.
_____________
Хочете побачити шкіряну сукню Поліни? Гортайте 👉
