Вона підкориться мені - Олена Сашина

Стас

Вирішую сьогодні дати Поліні вихідний. Їй і справді нелегко справлятися на двох роботах. Але нічого, звикне. Вона мені справді сильно допомагає. Дуже швидко розгрібає завали. У цьому дівчисько молодець. Ось тільки огризатися стала менше і мене це напружує. Звикла чи втомилася через тяжку роботу? А може, просто намагається догодити начальнику? Вирішую сьогодні це перевірити.

Дзвоню Поліні вдень і повідомляю про її вихідний. Дівчина не приховує своєї радості і навіть щиро дякує мені. Чорт, який у неї по телефону сексуальний голос! Так і хочеться сказати якусь провокаційну непристойність. Але я стримую себе і прошу ввечері все ж таки виконати одне завдання — отримати посилку у перевізника та завезти її до стриптиз-клубу. Даю вказівку залишити коробку на робочому столі, навмисно не уточнюю на якому.

Цю посилку можна забрати і в будь-який інший день, але мені потрібно перевірити чи не зламав я Поліну сьогодні ж.

Увечері приїжджаю до клубу набагато пізніше, ніж звичайно, затримавшись на зустрічі з менеджером з реклами і, звичайно ж, знаходжу посилку у себе на столі. Я у Поліні навіть не сумнівався. Кладу на посилку декілька папок і, оскільки коробка невелика, вона легко губиться з поля зору.

Ну що ж, гра почалася!

Дзвоню Поліні та вона… не бере трубку? Це що за прикол такий? Помічниця завжди має бути на зв'язку, навіть у свій вихідний. Знову набираю. Ну, давай же, секс по телефону, відповідай мені! Через кілька довгих гудків чую довгоочікуване "ало". Після швидкого вітання я переходжу до справи.

— Поліно, я просив сьогодні забрати посилку. Де вона?

— У вас на робочому столі.

— На моєму робочому столі немає нічого, окрім документів.

— Подивіться уважніше. Цю коробочку складно не помітити, — пояснює, як маленькому.

— Поліно, мені ніколи грати в ігри, — суворо відповідаю, хоча саме цим я зараз і займаюся — граю з нею. — Мені потрібна ця посилка зараз. Чекаю на тебе протягом години в клубі. Покажеш своїм милим пальчиком на цю помітну коробочку.

— У мене ж вихідний! — цідить дівчисько крізь зуби, стримуючи себе, щоб не вибухнути. В мене навіть телефон нагрівся від перенапруги.

— Твій вихідний продовжиться після того, як я отримаю свою посилку, — ставлю крапку у розмові та завершую виклик.

Поліні не звикати, Гурський з неї не злізає сім днів на тиждень. Один раз потерпить і мене.

Через пів години до мого кабінету влітає розлючена фурія. Все-таки цей вулкан був не згасаючий, а сплячий. Щоправда, зараз мені начхати на емоції дівчини. Вся моя увага спрямована на її охуєнний зовнішній вигляд. Ніяких офісних спідниць, хоча вони у Полінки надзвичайні. Сьогодні дівчисько вся в шкірянці: у вузькій чорній спідниці довжиною до колін, чорній куртці та в чорних туфлях на високих підборах. Волосся, завите на кінцях, шикарною копицею спадає з плечей. Стрілки на повіках підкреслюють лисячі очі.

Яка ж Поліна зараз розкішна! Витріщаюся на пухкі блискучі губки, з яких вилітають якісь слова. Я навіть не слухаю. Мені зараз дуже хочеться облизати ці губки, спробувати на смак. Вони теж з ароматом французької булочки чи інші?

— Ви знущаєтеся з мене? — долинає до мене голос Поліни. — Ось ваша посилка, — підходить ближче, прибирає папки, під якими стоїть коробка. Я навіть не дивлюсяь туди.

— Поліно,— прочищаю горло. — Якщо ти вже тут… — шукаю привід її затримати, — приготуй мені каву, — не хочу її відпускати.

Відкриваю посилку та дістаю звідти пачку з кавовими зернами. У дівчини від обурення лізуть очі на лоба. Так, я замовив новий сорт кави для дегустації. Цей напій непогано допомагає триматися на ногах ночами. І хоча я вже звик до нічного режиму, іноді мені треба підбадьоритися.

— Кава? — нервово дихає, відкривши свій охайний ротик. — Заради цього я все покинула і примчала до вас? Заради кави? — встає в позу.

— Заради кави, Поліно. Без неї я не можу нормально працювати, — упевнено відповідаю. І це щира правда.

— Прекрасно! — гнівно випалює дівчисько, розстібаючи косуху і різко стягуючи її з себе. А я охуєваю ще більше. Її шкіряна спідниця насправді виявляється обтягуючою сукнею з ліфом, що імітує шкіряний ліфчик як із секс шопу.

Бляяядь.

Маючи намір викликати у Поліни бурю емоцій, я не очікував такого бонусу у вигляді офігенськи підкреслених цицьок. У мене аж яйця зводить від такого шикарного вигляду дівчиська. Піздець, член одразу прокидається з мирної сплячки. Фу! Не можна! Місце! Я Полінку не для цього наймав. До того ж у мене є когось трахати.

Поки віддаю накази члену, дівчина встигає приготувати каву. Ставить переді мною улюблений ристретто.

— Гарного вечора! — каже добре побажання зовсім не добрим голосом, поки я роблю ковток гіркого напою.

— Гидота, — відповідаю їй, маючи на увазі новий сорт кави, яку швидку запиваю водою.

Дівчина дивиться на мене здивовано, поки я не відставляю чашку убік.

— Ти на машині? — питаю нахабно, розуміючи, що перегинаю. Хоча ні, я перегнув ще тоді, коли викликав її на роботу без приводу.

— Ви зараз серйозно? — обурюється до кінчиків волосся. Дівча вже іскрить від напруги. Ще трохи й мене довбане двісті двадцять.

— Поїхали, тут недалеко, — підводжусь зі свого крісла і підходжу до помічниці. Кладу руку їй на талію... **

Стоп, стоп, стоп! Що я виробляю? Так близько не можна! І чіпати не можна! Можна лише дивитися очима, як на цінний експонат у музеї. Інакше зірвусь до біса на цю секс богиню. Хапаю шкіряну косуху і допомагаю помічниці якнайшвидше одягнутися.

— Застібнися, Поліно, там холодно! — вдаю, що стурбований її здоров'ям. Але ні-і-і, ніфіга! Я стурбований своїм стояком, який ще трохи і привертатиме всю увагу оточуючих, як новорічна ялинка на головній площі міста.

Дівчина гнівно смикає блискавку вгору і пихкає як паровоз, крокуючи на парковку. Блядь, сідниці в шкіряній сукні ще більш привабливі. Рука сама тягнеться ляснути по м'яких округлостях.