Хочу тебе кохати - Олена Тодорова

Я бувала у квартирі Бойка тричі. Сьогодні тут уперше чисто. Настільки, що підлога виблискує. Ліжко заправлене, і помінялися штори. Раніше, пам'ятаю, біля вікна шафа стояла, а зараз та стоїть при вході, а її місце займає стіл. На ньому розташовано кілька моніторів. Системник один, але є також ноутбук.

- Навіщо тобі стільки техніки?

- Треба.

- Чудова відповідь!

Бойка на мою уїдливість не реагує. Просто дивиться. Тим самим поглядом, через який у мене барахлить увесь організм. Я раптом гостро усвідомлюю і те, що ми самі в його квартирі, і те, що він триматиме мене тут добу, і те, що я не знаю, які ще збочення можуть впасти йому на думку.

- Голодна? Я замовлю що-небудь? - нарешті, видихає він.

Я не вечеряла і справді трохи голодна, але сказати про це Кирилу чомусь не вистачає сміливості. Тому я просто знизую плечами.

- Піца, роли, щось конкретне?

Знову знизую плечами. Соромлюся. І Бойко це, здається, розуміє.

- Піца? - запитує ще раз.

Мотаю головою.

- Роли?

Киваю.

- Пити щось будеш?

- Мені не можна алкоголь, - нагадую різкувато.

- А я тобі алкоголь і не пропонував, - так само похмуро відгукується Кирило. - Ходімо, загалом.

Напруга між нами зберігається і на кухні. Але коли Бойко, вручивши мені банку Фанти, раптом заявляє, що настав час відвертої розмови, вона буквально досягає апогею. Якби не підкладений папірець, довбаний годинник розпищався б тієї самої секунди, бо серце моє з кожним скороченням немов у прірву кидається. Летить з обриву і різко повертається.

У мене, безумовно, є маса запитань до Кіра... Але ж я не знаю, про що він сам збирається мене розпитувати. А раптом я не зможу чесно відповісти?

- Хвилину... - випалюю, стрепенувшись. - У мене позапланове запитання. Не в тему нас, тобто. Але мені потрібна допомога, ти ж крутишся в "цих" колах.

Сама не знаю, яких таких "цих". І що я взагалі намагаюся зробити? Зупинити годинниковий механізм на бомбі, яка в будь-якому разі вибухне?

- З чим допомога?

Бойко зосереджує погляд на моєму обличчі. І мені ще більше не по собі стає. Шкіру мурашить і охоплює жаром.

- Ти випадково не знаєш, кому можна продати цноту?