Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Академії мистецтв (1834 – 1838). Шевченко познайомився з Сошенком у 1836 р. у Петербурзі. Сошенко один з перших звернув увагу на художній хист Шевченка. По знайомив його з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, а через них Шевченко познайомився з К. Брюлловим, В. Жуковським і Михайлом Вієльгорським, які організували викуп Шевченка з кріпацтва. Деякий час Сошенко і Шевченко жили на одній квартирі. Після закінчення Академії Сошенко оселився на Україні. Шевченко зустрічався з Сошенком у Ніжині в 1846 р. та в Києві в 1859 р. У травні 1861 р. Сошенко супроводив домовину Шевченка до Канева. Про знайомство й приятелювання з Сошенком Шевченко розповів у повісті «Художник», згадував про нього в автобіографії. Сошенко залишив спогади про Шевченка. Їх у запису М. Чалого було опубліковано в журналі «Основа» (1862, травень). Малярські роботи Сошенка – «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», «Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопчики-рибалки» (1857) – зберігаються в Музеї образотворчого мистецтва в Києві (Шевченківський словник. Т. 2. С. 233).

355

Степан Осипович Прехтель (н. 1808 р. – рік смерті невідомий) – дворецький П. Енгельгардта. Жорстоко знущався з дворових людей і з Шевченка. В 1837 р., коли Шевченко навчався у В. Ширяєва і відвідував заохочувальні класи Товариства заохочування художників, Прехтель звелів відшмагати його за вільнодумство. Тільки заступництво І. Сошенка та дружини Прехтеля врятувало Тараса від екзекуції (Шевченківський словник. Т. 2. С. 141).

«…Степан Осипович Прехтель был когда-то штаб-лекарем в Курляндском драгунском, теперь уланском полку». (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 303.)

356

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 24 – 26.

357

Там само. С. 29 – 30.

358

Василь Григорович Ширяєв (1795 – рік смерті невідомий) – російський художник. Походив із кріпаків, був відпущений на волю й записаний у Петербурзький живописний ремісничий цех у другій половині 1828 р. Вчився в Арзамаській художній школі академіка О. Ступіна та у рисувальному класі Товариства заохочування художників у Петербурзі. Був одним з відомих на той час майстрів декораційного живопису і виконував внутрішні розписи у приватних та громадських спорудах. П. Енгельгардт 1832 р. законтрактував Шевченка на чотири роки до Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. В 1836 р. Шевченко в числі інших учнів Ширяєва брав участь у розписах Великого <…> Александринського й Михайлівського театрів у Петербурзі.

Роки навчання у Ширяєва були для Шевченка тяжкими, хоч вони й сприяли освіті й розвиткові його як художника. 1.VII.1857 р. поет записав у «Щоденнику»: «Я был тогда в ученьи у маляра или так называемого комнатного живописца некоего Ширяева, человека грубого и жестокого», а в автобіографії зазначив: «Ширяев был ретивее всякого дьячка-спартанца» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 389).

359

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 30 – 31.

360

Григорій Карпович Михайлов – одноліток і співучень Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв.

361

Корзиночка.

362

Из воспоминаний Т. Г. Шевченка (запись Г. Г. Честаховского). Киевская старина. 1895. Февраль. С. 139 – 141. – Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 32 – 33.

363

Федір Павлович Пономарьов (1822 – 1884) – російський художник-медальєр. Товариш Шевченка часів навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Взимку 1839/1840 року Шевченко жив у його майстерні. Пономарьов – автор спогадів про Шевченка (журнал «Русская старина», 1880, кн. 3). У листі до Б. Залеського від 6.VI.1854 р. Шевченко висловив сподівання, що Пономарьов, який працював на гранувальному заводі в Єкатеринбурзі, допоможе замовити печатку для І. Ускова (Шевченківський словник. Т. 2. С. 132).

364

Петро Іванович Петровський (1813 – 1842) – російський художник, друг Шевченка. Працював копіїстом в Оранієнбурзькому управління палаців. З 1837 р. – учень Петербурзької академії мистецтв. Разом з Шевченком відвідував клас К. Брюллова. Поет часто бував у родині Петровського. В 1841 р. для продовження навчання Петровський поїхав до Рима і там через рік помер. Шевченко згадував про нього в «Щоденнику» та в повісті «Художник». Д. Григорович у 1950 р. у повісті «Безталанне життя» змалював образи Петровського й Шевченка, розповів про сумну долю талановитих людей з народу в царській Росії (Шевченківський словник. Т. 2. С. 104).

365

Пономарьов в епізоді з гусаком дещо переплутав: художник Петровський дістав золоту медаль у 1839 р. за картину «Ангел приносит пастухам весть о Рождестве Христовом», а не за «Агарь в пустыне». Через два роки Петровський поїхав до Італії, де і помер від сухот у 1842 р. (Примітка складачів «Спогадів…»)

366

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 34 – 35.

367

Є. П. Кирилюк, Є. С. Шабліовський, В. Є. Шубравський. Т. Г. Шевченко. Біографія. К., 1964. С. 58.

368

Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 69.

369

Ян Станіславович Димовський – управитель кирилівського маєтку П. Енгельгардта. Шевченко був деякий час у Димовського за хлопчика до послуг, аж поки його не взяли до двору пана. У поета залишилися про Димовського добрі згадки, він листувався з ним, але ці листи до нас не дійшли (Шевченківський словник. Т. 1. С. 190).

370

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: в 12 т. Т. 6. С. 15 – 16.

371

Там само. С. 17 – 18.

372

Ф. П. Пономарёв. Тарас Григорьевич Шевченко // «Шевченко в воспоминаниях современников». С. 60.

373

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 241.

374

Там само. Т. 4. С. 190.

375

Тарас Шевченко. Документи і матеріали. С. 6.

376

Шевченко в документах і матеріалах. С. 69 – 70.

377

Там само. С. 70.

378

Там само. С. 70 – 71.

379

Шевченко в документах і матеріалах. С. 71.

380

Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 59.

381

В. В. Ковалёв. Воспоминания о Т. Г. Шевченко // Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 64 – 65.

382

Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 73.

383

Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 74.

384

Там само.

385

Там само. С. 76.

386

Т. Г. Шевченко в