Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко
186
Всенародна шана. С. 320 – 326.
187
Нарис історії української літератури. К., 1945. С. 3.
188
Там само. С. 135 – 136.
189
История украинской литературы. Т. 1. К., 1954. С. 221 – 222.
190
Ярослав Галан. Твори: у 4 т. Т. 3. К., 1978. С. 351 – 353.
191
І. Я. Франко. Твори: у 20 т. Т. 17. С. 9 – 11.
192
Сергій Петрович Левицький (1822 – 1855) – чиновник Оренбурзької прикордонної комісії (1845 – 1850), приятель Ф. М. Лазаревського. Випускник Київського університету. Знайомий Шевченка з червня 1847 р., коли разом з Ф. М. Лазаревським клопотався перед чиновником особливих доручень при генерал-губернаторові В. П. Обручеві – Ю. М. Матвєєвим; приймав Шевченка у себе вдома, листупався з ним. (Листи до Тараса Шевченка. С. 235.)
193
Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. К., 1975. С. 16 – 17. Лист, який наводив Є. С. Шабліовський, цитується повністю за оригіналом.
194
Змінив В. І. Даля («Казака Луганского») на посаді чиновника для особливих доручень при Оренбурзькому військовому губернаторі В. О. Перовському.
195
Микола Олексійович Головко (1825 – 1850) – математик, випускник Харківського університету, магістр; за вільнодумні висловлювання перебував під таємним наглядом. Його долю вирішив цей лист Левицького, знайдений у паперах Шевченка під час його арешту 23 квітня 1850 р. Начальник ІІІ відділу О. Ф. Орлов, запідозривши на підставі наведеної вище фрази, що в листі йдеться про таємну організацію в Петербурзі, до якої причетний Головко, наказав його арештувати. Під час арешту Головко застрелився. (Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. С. 239).
196
…и при самом Карле Ивановиче… – Прізвисько царя Миколи І, який 1846 р. у театрі в Гатчині грав німця-булочника Карла Івановича, відомі також і його пронімецькі симпатії. На щастя, у відібраних при арешті Шевченка листах згадувався і Карл Іванович Герн, на адресу якого жандарми й віднесли цю згадку. (Там само. С. 239).
197
Листи до Тараса Шевченка. С. 63.
198
К. Чуковский. Дневник. 1901 – 1929. М., 1991. С. 417.
199
Міленаризм, хіліазм – віра в тисячолітнє земне царювання Христа, що повинно відбутися перед кінцем світу (Новий словник іншомовних слів. К., 2008. С. 644).
200
Внаслідок цього (лат.).
201
Пропедевтика – (від грецьк. propaideuo – заздалегідь навчаю) – підготовчий, вступний курс знань, вступ до якоїсь науки.
202
Цезура (лат. сaesura від caedo – рубаю) – 1) літ. Обов’язкова для даного віршованого розміру пауза всередині віршованого рядка. 2) муз. Коротка пауза між частинами музичного твору.
203
Парадигма (від грецьк. paradeigma – приклад, зразок) – система форм словозміни одного й того ж слова чи групи слів.
204
Рецепція (лат. receptio – прийняття) – запозичення і пристосування певним суспільством або його окремими членами соціологічних і культурних форм, що виникли в іншій країні або в іншу епоху.
205
Критика. 2010. № 3 – 4. С. 2 – 14, 29 – 34.
206
Більшовик України. 1926. № 2 – 3. С. 86.
207
Псевдофілософські погляди Донцова ґрунтовно розібрано в дослідженні В. Ю. Євдокименка «Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму» (К., 1967); літературні фальсифікації – в дослідженні О. Мазуркевича «Зарубіжні фальсифікатори української літератури». (К., 1961.)
208
Раніше Донцов видавався лише за кордоном. «Націоналізм» – у 1926 р. у Львові, загарбаному патроном автора Пілсудським; у 1936 р. у фашистській Німеччині (в Мюнхені) – відповідними зацікавленими покровителями. В 1966 р. – у Лондоні, де українську мову первинного виходу в світ осучаснено. В пропонованій роботі цитати подано за першим львівським виданням.
209
Більшовик України. 1926. № 2 – 3. С. 156 – 158. Останні слова в лапках належать Кулішеві // П. Куліш. Отпадєніє Малоросії от Польші, І, 11.) (Прим. Донцова).
210
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 126 – 129.
211
Один із найзаможніших польських магнатів князь Кароль Станіслав Радзивілл (1734 – 1790), віленський воєвода, якому було дано прізвисько Пане кохану через те, що він часто вживав цей вислів (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 127).
212
Герном, Білінським. (Там само.)
213
Недалеко від Слуцька (Білорусія) жили батьки Броніслава Залеського. (Там само.)
214
Слова з поеми Міцкевича «Farys» (1821).
215
Про час, прожитий юнаком Шевченком у тодішньому Вільно, див.: У Вільні, городі преславнім… Худ-документальний диптих. К., 1989.
«У Вільні, городі преславнім» – вірш Шевченка, написаний наприкінці 1848 р. на острові Кос-Арал. Автограф – у «Малій книжці»… Твір уперше надруковано в «Кобзарі» (Т. 2. Прага, 1876). Сюжет вірша – трагічне кохання молодого шляхтича до дочки єврейського купця, – можливо, навіяний спогадами про реальний факт часів життя Шевченка у Вільні. Аналогічний мотив – у творі Ю. Крашевського «Повість без заголовка» і в «Балладе» М. Лермонтова. Реалії твору (Остра брама, Закрет, Любськ, університет) пов’язані з юнацькими враженнями Шевченка від перебування у Вільні. Близький своїм любовно-трагічним сюжетом до балади, стилістично вірш тяжіє, проте, до жанру маленької віршованої повісті, з властивою їй побутово-оповідною інтонацією (Шевченківський словник. Т. 2. С. 284).
216
Очевидно, про багатотомну працю «Космос» відомого німецького вченого Гумбольдта. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 284.)
217
З поеми А. Міцкевича «Конрад Валленрод». (Там само.)
218
Дмитро Григорович Кожанчиков (1819 – 12.ХІІ.1877) – російський видавець. Власник книгарні, що була в Петербурзі своєрідним клубом, місцем зустрічі близьких до «Современника» літераторів, художників, артистів, журналістів і вчених, а часом і явкою для революційно-демократичного підпілля… Шевченко познайомився з Кожанчиковим після повернення з заслання… У 1859 – 1860 рр. у книгарні Кожанчикова поширювали квитки на літературні читання в Пасажі, в яких
